Скалатскі ставки: забуте городище-святилище
Originally posted by borys_javir at Скалатскі ставки: забуте городище-святилище
СКАЛАТСКІ СТАВКИ:
забуте городище-святилище
В старі часи (та й в нові теж) люди фест шанували гори: на них будували святилища, вважали, же там жиют їхні боги. Загалом, гори - то одне з найбільш типових місць поклонінь та культових дійств у різних релігіях. Наприклад, слов’яни в горах чи на їх вершинах (язичники часто обирали панівне в терені узвишшя) розташовували храми, капища, жертовники тощо, також гора стала моделльов поховальних курганів-могил. Особливістов священної гори є наявність джерела з водов, яку часто вважают цілющов, або справжньої чи обрядової кирниці.
Недалеко Скалата, на північний схід від міста є стародавнє городище-святилище (над ставками). Назву самого міста пояснюют тим, же воно виникло у підніжжя скал (галицке «скала» - українске «скеля»). Справді, Старий Скалат (тепер село) розлягло ся на схилі Медобірского хребта, який оперізуют камені.
загальний вид з південного сходу на пасмо горбів, на вершинах яких були культові споруди
У попередній статті я доволі детально описав виявлені залишки давнини, але сніг ховав ще деякі таємниці, отже я ся відправив у подорож знову. Для орієнтування й зручності я пронумерував безіменні вершини, які найбільше ся виділяют на терені, буквами латинскої азбуки.
Сего разу оглянув вершини А, В, С. Враховуючи, що за зиму Google зробив доступнов більш чітку мапу місцевості, на її основі я намалював схему розташування деяких ймовірних споруд. Загалом, виділяв найбільш важливе та таке, яке найкраще видко на терені.
блакитні лінії - ймовірні вали (проглядаються на місцевості та з космосу)
вершина А: А1 - підвищення всередині центрального майданчику вершини А; А2 - вал центральної споруди вершини А, північно-західна сторона викладена з валунів; А3 - ймовірна ритуальна кирниця; А4 - камінь-майданчик, два камені-ворота - з півночі; А5, А6 - деякі із залишків ймовірних споруд, будинків
вершина В: В1 - ймовірний конусовидний п’єдестал із ямков всередині (для ідола?); В2 - майданчик, оточений валунами; В3 - залишки споруди прямокутної форми; В4 - ймовірний кромлех; В5 - скупчення каміння
вершина С: С1 - найбільший на вершині камінь, сторони якого були обтесані до рівної поверхні; С2 - заглиблення, оточене валунами, частина яких мають геометрично правильну поверхню
ВЕРШИНА А
Вершина A - стрімка, за даними топографічної мапи її висота над рівнем моря 372 метри, над долинов - коло 100 метрів. Внизу із ставків бере початок ліва притока річки Гнилої Рудки, яка протікає через Скалат і яка є притоков річки Збруч.
Як я вже згадував, велика частина каміння, яке є на поверхні, не є виступами материкової породи, а, ймовірно, принесені на свої сучасні місця кимісь, колись і звідкись. Деякі з валунів утворюют скупчення, же мают правильні геометричні форми (здебільшого нагадуют прямокутники чи овали) й можут бути залишками споруд.
Навколо вершини А досить непогано видно невисокі залишки валів (з супутника проглядают ся краще). В деяких місцях схил нагадує тераси, частина терену яких вирівняна, а частина - всіяна прямокутними ямами. Як глянути з вершини В в сторону вершини А, то можна помітити, що, можливо, було не одне півколо валів із західного схилу - зовнішнє.
Святилище овальної форми, витягнуте з півночі на південь орієнтовно на 15-17 метрів, із сходу на захід - на 10-12 метрів. Ймовірне капище має специфічну будову - із західної та північної сторони по його краю виставлені великі камені, які утворюют дугу, же схоже на кромлех. Східну та південну сторони оперізує невисокий символічний вал (А2 на мапі). Нижче по схилі помітні залишки терас. У північно-східній частині овалу розташована неглибока западина, а трішки на південний захід від центру - підвищення, сформоване складеними каменями (А1 на мапі). Можливо, тут колись стояв ідол чи палали святочні вогні. Деякі поодиночні камені наче відділяют западину від підвищення, утворюючи фіґуру, подібну на “вісімку”, хоча цілком можливо, що вони не на своїх первісних місцях.
ймовірне капище, вид з півночі: на передньому плані - мілке заглиблення, справа - кромлех, зліва - вал, на другому плані за заглибленням - підвищення (А1)
ймовірне капище, вид з півдня: на передньому плані - стежка, яка відразу виходит на вал, за яким - підвищення (А1), зліва, нижче кромлеха видко залишки ймовірної жертовної криниці (А3)
Із західної сторони, на відстані до трьох метрів від межових валунів, є чотирикутна споруда, яка ззовні нагадує кирницю (А3 на мапі). Її стіни викладені із великих каменів, а всередині є багато малих. Таке враження, що то могла бути жертовна яма чи ритуальна кирниця, яка після використання була закидана, за аналогійов до подібних споруд в Звенигороді.
на передньому плані - ймовірна жертовна кирниця (А3), за нев - залишки валів та ям геометрично правильної форми (А6), вид зі сходу
Майже коло самої вершини з південної сторони є плоский округлий камінь-майданчик (А4 на мапі), коло якого по обидві сторони стоят два валуни, які, наче варта, пильнуют стежку до святилища, яка проходит між ними. Камені-сторожі підперті меншими, західний з них уже ся схилив до землі.
На північ від святилища є великі плоскі камені, які нагадуют сходи. Вони тягнут ся не точно на північ, а з невеликим схиленням на схід. Можливо, то залишки давнього менгіра. На північний захід йде кілька великих каменів, які стоят віддалено один від одного, але через них можна провести лінію.
На схилах є не одне заглиблення геометрично правильної форми (досить помітні - в точках А5 та А6 на мапі), що може означати існування там колись поселення-супутника. Тим більше, що вони зі сторони річки та підсонячного південного боку горба. У давні часи люди переважно вибирали для проживання саме південні миси прирічкових схилів (характерно для багатьох археологічних культур).
ймовірні місце розташування одної із споруд (район А5 на мапі), вид із заходу
заглиблення геометрично правильної форми (район А5 на мапі), вид з півдня
заглиблення геометрично правильної форми (район А6 на мапі), вид із заходу
заглиблення геометрично правильної форми (район А6 на мапі), вид зі сходу
ВЕРШИНА B
Гора В має приблизно таку саму висоту, що й гора А. На її схилі також багато каміння, яке не є виступами материкової породи та, швидше за все, туди принесене. Частина з тих каменів поскладані подібно до дольменів. Також валуни ся тягнут від майданчика на південь і на північ. Можливо, то збережені залишки давнього кромлеха чи менгіра, але гірше, ніж на вершині А.
На горбі навколо найвищої точки сила-силенна валунів різного розміру. Вони утворюют лінії, а ті, в свою чергу - фіґури. На самій вершині помітний майданчик (В2 на мапі) майже квадратної форми із сторонами орієнтовно 5х5 метрів, із західного, північного та південного боку обмежений великими каменями. Зі сходу він обмежений невисоким валом.
вид на майданчик з північно-східного боку; вдалині - гора А
вид на майданчик із північно-західного боку: на передньому плані - камінь із циліндричнов дирков (хтось міг брати проби на дослідження), на другому плані - залишки сучасного вогнища, за яким - залишки споруди В3
З північного боку до майданчика В2 прилягає конусоподібний п'єдестал (В1 на мапі), який добре виділяє ся з материка. На ньому видно яму. За аналогіями (наприклад, городище Богит) можна припустити, же тут було капище, в ямі якого кріпив ся ідол. Ще далі на північ від п’єдесталу помітно залишки валу, теоретично він йшов навколо споруд на вершині В.
вид на п’єдестал (по центрі) із західного боку
вид з півночі: на передньому плані - межа п’єдесталу, лівіше видно яму по центрі п’єдесталу
вид з півночі: на передньому плані - п’єдестал (В1), за ним - оточений камінням майданчик В2, на задньому плані - гора А
вид з півдня: на передньому плані - камені, які оточуют майданчик В2, за ними - п’єдестал, на якому ся чорніє яма; ліворуч за деревами - вершина С, праворуч над п’єдесталом - вершина D
На південний захід від майданчика В2 нижче рівнем на орієнтовно 1 метр є западина (В3 на мапі), стінки якої рівно викладені із каменів і йдут практично рівно на південний схід. Вони утворюют лінії довжинов до 8 метрів, але сама западина має коло 4-5х4 метрів. Порівнюючи вигляд місцевості із супутниковим знімком, можна здогадувати ся, же ймовірна споруда могла мати два різнорівневі приміщення (північне та південне) із спільними стінами.
вид на споруду В3 із північного заходу; на передньому плані - каміння-залишки перегородки
На північному схилі вершини В розташований явний кромлех (В4 на мапі). Камені поставлені гострими кутами догори (один з них, певно, впав до середини), утворюют дугу, яка спрямована орієнтовно на північний захід, південно-східна частина відкрита. Посередині - невелике заглиблення.
вид на кромлех з півдня
Коло цього кромлеху є інші скупчення валунів (наприклад, в напрямку вершини С є доволі помітне з супутника супчення (В5 на мапі)), які поставлені у досить вільному порядку, хоч частина з них утворює лінії та фіґури, які на місцевості ся проглядают часом добре, а часом ні через хвилястий рельєф.
На схилах гори В також є западини геометрично правильної форми.
вид на западину на східному схилі гори В
ВЕРШИНА C
Між горбами В та С нема глибокої долини, як між В та А - хребет тільки трішки ся знижує. На горбі С, майже на самій вершині розташований великий камінь (С1 на мапі) із слідами обробітку - йому надано майже паралелепіпедну форму. Валун з південного заходу має зріз, який нагадує ліжко, лавку. Шматки, які від нього відкололи, могли використати в якихось інших будівлях.
вид на частину западини (С2) та великий камінь (С1) із заходу
На захід та південний захід від великого каменя є заглиблення (С2 на мапі), сторони якого обставлені великими, але меншими від каменя С1, валунами. Їхні сторони вирівняні - хтось ся намагав надати їм правильної геометричної форми, хоча би з двох-трьох боків. З південно-західної сторони ями також стоїт два великих валуни. Стінка, яка прилягає до ями вирівняна. Можливо, тут була якась споруда.
вид із западини на південь та вершину А: на передньому плані - похилений камінь із вирівняними сторонами
вид з заходу на північну сторону западини С2
На північний схід від каменя С1 з супутника видно ймовірні залишки ще одної споруди овальної форми, яка на місцевості не дуже помітна.
Отже, за характерними ознаками можна припустити, що на цьому кряжі було давнє городище-святилище (навіть цілий комплекс): усі головні споруди із каміння розташовані на підвищеннях - найвищих точках пасма горбів; на щонайменше двох чи трьох вершинах наявні спеціально облаштовані майданчики для обрядів, які оточені ритуальними валами чи впорядкованими валунами - сакральнов межов святилища; щонайменше на вершині А є залишки капища із жертовнов ямов чи ритуальнов кирницьов, виділеного місця для священного вогнища, а на вершині В є п'єдестал для ймовірного ідола й також місце для вогнища; на цілому пасмі - широке застосування каменю та кам'яних вимощувань; ймовірна відсутність залишок звичної житлової або господарскої забудови на самих вершинах.
Особливість місцевості в тому, же в тій частині Медобірских гір схили зазвичай похилі (принаймні східні), на них проводит ся господарска землеробска діяльність, а ся гряда різко виділяє ся в околиці та, подібно до горбів коло Збруча, зверху “всипана” валунами, причому частково принесеними. Місцеві люди про ті гори знают лиш, же там колись добували камінь (то видко по залишках каменоломень між вершинами D та Е). Якихось інших суттєвих відомостей або не знают, або не захтіли повідомити.
Варто зауважити, же мегалітична культура у Європі була поширена в часі пізнього неоліту та епохи бронзи (тобто, раніше, ніж 3000 років тому). Можливо, сей комплекс має зв'язок з дольменом на Богиті та є залишком культури лійчастого посуду, населення якої, власне, й будувало мегалітичні споруди на території Європи.
В залізному віці на вершинах гір святилища будували галли, а після них - майже через пів тисячоліття - сю традицію відновили слов’яни. Внесок галлів в розвій слов’ян є вагомим - частина слов’ян ся сформувала під культурним та генетичним впливом галлів, про що є дані як археології та антропології (наприклад, частина населення в Медоборах часів черняхівскої культури мала антропологічний тип галлів), так і генетики (наприклад, 20-25% сучасних галичан мають “галльску” гаплогрупу крові). Цілком можливо, же се мегалітичне городище-святилище було побудованим в досить ранні часи, а місцеві слов’яни ( ймовірно, хорвати) в Середньовіччі його використовували на свій лад.
Як би не було, але місце потребує археологічних досліджень для точнішого встановлення, хто, коли і як саме використовував хребет. Результати ймовірних розкопок мали б бути представлені громадскості - для ознайомлення з історійов рідного краю.
_ _ _
© Борис Явір Іскра, 2013-04-08
СКАЛАТСКІ СТАВКИ:
забуте городище-святилище
В старі часи (та й в нові теж) люди фест шанували гори: на них будували святилища, вважали, же там жиют їхні боги. Загалом, гори - то одне з найбільш типових місць поклонінь та культових дійств у різних релігіях. Наприклад, слов’яни в горах чи на їх вершинах (язичники часто обирали панівне в терені узвишшя) розташовували храми, капища, жертовники тощо, також гора стала моделльов поховальних курганів-могил. Особливістов священної гори є наявність джерела з водов, яку часто вважают цілющов, або справжньої чи обрядової кирниці.
Недалеко Скалата, на північний схід від міста є стародавнє городище-святилище (над ставками). Назву самого міста пояснюют тим, же воно виникло у підніжжя скал (галицке «скала» - українске «скеля»). Справді, Старий Скалат (тепер село) розлягло ся на схилі Медобірского хребта, який оперізуют камені.
загальний вид з південного сходу на пасмо горбів, на вершинах яких були культові споруди
У попередній статті я доволі детально описав виявлені залишки давнини, але сніг ховав ще деякі таємниці, отже я ся відправив у подорож знову. Для орієнтування й зручності я пронумерував безіменні вершини, які найбільше ся виділяют на терені, буквами латинскої азбуки.
Сего разу оглянув вершини А, В, С. Враховуючи, що за зиму Google зробив доступнов більш чітку мапу місцевості, на її основі я намалював схему розташування деяких ймовірних споруд. Загалом, виділяв найбільш важливе та таке, яке найкраще видко на терені.
блакитні лінії - ймовірні вали (проглядаються на місцевості та з космосу)
вершина А: А1 - підвищення всередині центрального майданчику вершини А; А2 - вал центральної споруди вершини А, північно-західна сторона викладена з валунів; А3 - ймовірна ритуальна кирниця; А4 - камінь-майданчик, два камені-ворота - з півночі; А5, А6 - деякі із залишків ймовірних споруд, будинків
вершина В: В1 - ймовірний конусовидний п’єдестал із ямков всередині (для ідола?); В2 - майданчик, оточений валунами; В3 - залишки споруди прямокутної форми; В4 - ймовірний кромлех; В5 - скупчення каміння
вершина С: С1 - найбільший на вершині камінь, сторони якого були обтесані до рівної поверхні; С2 - заглиблення, оточене валунами, частина яких мають геометрично правильну поверхню
ВЕРШИНА А
Вершина A - стрімка, за даними топографічної мапи її висота над рівнем моря 372 метри, над долинов - коло 100 метрів. Внизу із ставків бере початок ліва притока річки Гнилої Рудки, яка протікає через Скалат і яка є притоков річки Збруч.
Як я вже згадував, велика частина каміння, яке є на поверхні, не є виступами материкової породи, а, ймовірно, принесені на свої сучасні місця кимісь, колись і звідкись. Деякі з валунів утворюют скупчення, же мают правильні геометричні форми (здебільшого нагадуют прямокутники чи овали) й можут бути залишками споруд.
Навколо вершини А досить непогано видно невисокі залишки валів (з супутника проглядают ся краще). В деяких місцях схил нагадує тераси, частина терену яких вирівняна, а частина - всіяна прямокутними ямами. Як глянути з вершини В в сторону вершини А, то можна помітити, що, можливо, було не одне півколо валів із західного схилу - зовнішнє.
Святилище овальної форми, витягнуте з півночі на південь орієнтовно на 15-17 метрів, із сходу на захід - на 10-12 метрів. Ймовірне капище має специфічну будову - із західної та північної сторони по його краю виставлені великі камені, які утворюют дугу, же схоже на кромлех. Східну та південну сторони оперізує невисокий символічний вал (А2 на мапі). Нижче по схилі помітні залишки терас. У північно-східній частині овалу розташована неглибока западина, а трішки на південний захід від центру - підвищення, сформоване складеними каменями (А1 на мапі). Можливо, тут колись стояв ідол чи палали святочні вогні. Деякі поодиночні камені наче відділяют западину від підвищення, утворюючи фіґуру, подібну на “вісімку”, хоча цілком можливо, що вони не на своїх первісних місцях.
ймовірне капище, вид з півночі: на передньому плані - мілке заглиблення, справа - кромлех, зліва - вал, на другому плані за заглибленням - підвищення (А1)
ймовірне капище, вид з півдня: на передньому плані - стежка, яка відразу виходит на вал, за яким - підвищення (А1), зліва, нижче кромлеха видко залишки ймовірної жертовної криниці (А3)
Із західної сторони, на відстані до трьох метрів від межових валунів, є чотирикутна споруда, яка ззовні нагадує кирницю (А3 на мапі). Її стіни викладені із великих каменів, а всередині є багато малих. Таке враження, що то могла бути жертовна яма чи ритуальна кирниця, яка після використання була закидана, за аналогійов до подібних споруд в Звенигороді.
на передньому плані - ймовірна жертовна кирниця (А3), за нев - залишки валів та ям геометрично правильної форми (А6), вид зі сходу
Майже коло самої вершини з південної сторони є плоский округлий камінь-майданчик (А4 на мапі), коло якого по обидві сторони стоят два валуни, які, наче варта, пильнуют стежку до святилища, яка проходит між ними. Камені-сторожі підперті меншими, західний з них уже ся схилив до землі.
На північ від святилища є великі плоскі камені, які нагадуют сходи. Вони тягнут ся не точно на північ, а з невеликим схиленням на схід. Можливо, то залишки давнього менгіра. На північний захід йде кілька великих каменів, які стоят віддалено один від одного, але через них можна провести лінію.
На схилах є не одне заглиблення геометрично правильної форми (досить помітні - в точках А5 та А6 на мапі), що може означати існування там колись поселення-супутника. Тим більше, що вони зі сторони річки та підсонячного південного боку горба. У давні часи люди переважно вибирали для проживання саме південні миси прирічкових схилів (характерно для багатьох археологічних культур).
ймовірні місце розташування одної із споруд (район А5 на мапі), вид із заходу
заглиблення геометрично правильної форми (район А5 на мапі), вид з півдня
заглиблення геометрично правильної форми (район А6 на мапі), вид із заходу
заглиблення геометрично правильної форми (район А6 на мапі), вид зі сходу
ВЕРШИНА B
Гора В має приблизно таку саму висоту, що й гора А. На її схилі також багато каміння, яке не є виступами материкової породи та, швидше за все, туди принесене. Частина з тих каменів поскладані подібно до дольменів. Також валуни ся тягнут від майданчика на південь і на північ. Можливо, то збережені залишки давнього кромлеха чи менгіра, але гірше, ніж на вершині А.
На горбі навколо найвищої точки сила-силенна валунів різного розміру. Вони утворюют лінії, а ті, в свою чергу - фіґури. На самій вершині помітний майданчик (В2 на мапі) майже квадратної форми із сторонами орієнтовно 5х5 метрів, із західного, північного та південного боку обмежений великими каменями. Зі сходу він обмежений невисоким валом.
вид на майданчик з північно-східного боку; вдалині - гора А
вид на майданчик із північно-західного боку: на передньому плані - камінь із циліндричнов дирков (хтось міг брати проби на дослідження), на другому плані - залишки сучасного вогнища, за яким - залишки споруди В3
З північного боку до майданчика В2 прилягає конусоподібний п'єдестал (В1 на мапі), який добре виділяє ся з материка. На ньому видно яму. За аналогіями (наприклад, городище Богит) можна припустити, же тут було капище, в ямі якого кріпив ся ідол. Ще далі на північ від п’єдесталу помітно залишки валу, теоретично він йшов навколо споруд на вершині В.
вид на п’єдестал (по центрі) із західного боку
вид з півночі: на передньому плані - межа п’єдесталу, лівіше видно яму по центрі п’єдесталу
вид з півночі: на передньому плані - п’єдестал (В1), за ним - оточений камінням майданчик В2, на задньому плані - гора А
вид з півдня: на передньому плані - камені, які оточуют майданчик В2, за ними - п’єдестал, на якому ся чорніє яма; ліворуч за деревами - вершина С, праворуч над п’єдесталом - вершина D
На південний захід від майданчика В2 нижче рівнем на орієнтовно 1 метр є западина (В3 на мапі), стінки якої рівно викладені із каменів і йдут практично рівно на південний схід. Вони утворюют лінії довжинов до 8 метрів, але сама западина має коло 4-5х4 метрів. Порівнюючи вигляд місцевості із супутниковим знімком, можна здогадувати ся, же ймовірна споруда могла мати два різнорівневі приміщення (північне та південне) із спільними стінами.
вид на споруду В3 із північного заходу; на передньому плані - каміння-залишки перегородки
На північному схилі вершини В розташований явний кромлех (В4 на мапі). Камені поставлені гострими кутами догори (один з них, певно, впав до середини), утворюют дугу, яка спрямована орієнтовно на північний захід, південно-східна частина відкрита. Посередині - невелике заглиблення.
вид на кромлех з півдня
Коло цього кромлеху є інші скупчення валунів (наприклад, в напрямку вершини С є доволі помітне з супутника супчення (В5 на мапі)), які поставлені у досить вільному порядку, хоч частина з них утворює лінії та фіґури, які на місцевості ся проглядают часом добре, а часом ні через хвилястий рельєф.
На схилах гори В також є западини геометрично правильної форми.
вид на западину на східному схилі гори В
ВЕРШИНА C
Між горбами В та С нема глибокої долини, як між В та А - хребет тільки трішки ся знижує. На горбі С, майже на самій вершині розташований великий камінь (С1 на мапі) із слідами обробітку - йому надано майже паралелепіпедну форму. Валун з південного заходу має зріз, який нагадує ліжко, лавку. Шматки, які від нього відкололи, могли використати в якихось інших будівлях.
вид на частину западини (С2) та великий камінь (С1) із заходу
На захід та південний захід від великого каменя є заглиблення (С2 на мапі), сторони якого обставлені великими, але меншими від каменя С1, валунами. Їхні сторони вирівняні - хтось ся намагав надати їм правильної геометричної форми, хоча би з двох-трьох боків. З південно-західної сторони ями також стоїт два великих валуни. Стінка, яка прилягає до ями вирівняна. Можливо, тут була якась споруда.
вид із западини на південь та вершину А: на передньому плані - похилений камінь із вирівняними сторонами
вид з заходу на північну сторону западини С2
На північний схід від каменя С1 з супутника видно ймовірні залишки ще одної споруди овальної форми, яка на місцевості не дуже помітна.
Отже, за характерними ознаками можна припустити, що на цьому кряжі було давнє городище-святилище (навіть цілий комплекс): усі головні споруди із каміння розташовані на підвищеннях - найвищих точках пасма горбів; на щонайменше двох чи трьох вершинах наявні спеціально облаштовані майданчики для обрядів, які оточені ритуальними валами чи впорядкованими валунами - сакральнов межов святилища; щонайменше на вершині А є залишки капища із жертовнов ямов чи ритуальнов кирницьов, виділеного місця для священного вогнища, а на вершині В є п'єдестал для ймовірного ідола й також місце для вогнища; на цілому пасмі - широке застосування каменю та кам'яних вимощувань; ймовірна відсутність залишок звичної житлової або господарскої забудови на самих вершинах.
Особливість місцевості в тому, же в тій частині Медобірских гір схили зазвичай похилі (принаймні східні), на них проводит ся господарска землеробска діяльність, а ся гряда різко виділяє ся в околиці та, подібно до горбів коло Збруча, зверху “всипана” валунами, причому частково принесеними. Місцеві люди про ті гори знают лиш, же там колись добували камінь (то видко по залишках каменоломень між вершинами D та Е). Якихось інших суттєвих відомостей або не знают, або не захтіли повідомити.
Варто зауважити, же мегалітична культура у Європі була поширена в часі пізнього неоліту та епохи бронзи (тобто, раніше, ніж 3000 років тому). Можливо, сей комплекс має зв'язок з дольменом на Богиті та є залишком культури лійчастого посуду, населення якої, власне, й будувало мегалітичні споруди на території Європи.
В залізному віці на вершинах гір святилища будували галли, а після них - майже через пів тисячоліття - сю традицію відновили слов’яни. Внесок галлів в розвій слов’ян є вагомим - частина слов’ян ся сформувала під культурним та генетичним впливом галлів, про що є дані як археології та антропології (наприклад, частина населення в Медоборах часів черняхівскої культури мала антропологічний тип галлів), так і генетики (наприклад, 20-25% сучасних галичан мають “галльску” гаплогрупу крові). Цілком можливо, же се мегалітичне городище-святилище було побудованим в досить ранні часи, а місцеві слов’яни ( ймовірно, хорвати) в Середньовіччі його використовували на свій лад.
Як би не було, але місце потребує археологічних досліджень для точнішого встановлення, хто, коли і як саме використовував хребет. Результати ймовірних розкопок мали б бути представлені громадскості - для ознайомлення з історійов рідного краю.
_ _ _
© Борис Явір Іскра, 2013-04-08