Варто записатися до книги тверезості
Originally posted by lesyaorobets at Варто записатися до книги тверезості
Мій родич по прабабусі Іван Сандуляк переміг на виборах до галицького сейму після проведення у Снятинському повіті антиалкогольної кампанії. Методи були оригінальні (про це якось напишу окремо), але і успіх був показовий, бо шинки в багатьох місцях перестали приносити прибуток і закрились.
Минуло майже біля ста років, а потреба в боротьбі з пияцтвом знову актуальна.
До "книги тверезості" у греко-католицькій церкві в селі Переволока Бучацького району Тернопільщини за три місяці записалися 26 селян, пише «Газета по-українськи». Переважно це жінки чи матері любителів оковитої. Обіцяють не випивати і не наливати алкоголю іншим. Відмовляючись від спиртного, люди сподіваються, що Господь допоможе стриматися і рідним.
Ініціатива греко-католицьких священників заслуговує на повагу та громадське обговорення. Бо, як пише німецька газета Der Spiegel, в жодній європейській країні не палять та не п’ють у таких кількостях, як в Україні. Звісно, німці дещо гіперболізують проблему, але об’єктивні свіжі факти свідчать, що рівень вживання алкоголю в Україні один із найвищих в Європі.
Згідно опублікованим результатам дослідження, в нашій державі кожен мешканець випиває в середньому за рік 15,6 літра алкоголю (середньоєвропейський рівень споживання на одну особу - 12,2 літра).
«Структура споживання» лякає не менш ніж об’єми. У Чехії рівень вживання 16,5 літра на особу, але там 57% - це пиво, 16% - вино, 24% - спирт. У Франції (13,7 літра) 62% - це вино. В Україні на спирт приходиться 61%. А серед усіх країн СНД ми маємо найбільше поширення важких форм вживання алкоголю серед чоловічого населення - 31,5%.
Державні ініціативи щодо заборони реклами алкоголю (міцних напоїв) ніяк не можуть покращити ситуацію. А якщо згадати про можливість так званого спонсорства (коли на ТБ може з’являтися логотип спонсора без звукової доріжки), то усі можливі обмеження зводяться нанівець.
Алексіс де Токвілль у праці «Демократія в Америці» згадував про найвищий показник громадської свідомості та відповідальності в американців, коли 300 тис. громадян публічно заявили, що відмовляються від повного вживання спиртних напоїв через проблему алкоголізму у тодішньому американському суспільстві. Люди своїм особистим прикладом намагалися боротися з епідемією.
Нинішні греко-католицькі священики відновили успішну кампанію митрополита Йосипа Сембратовича. В середині XIX століття галицькі землі загиналися від тотального пияцтва. Він разом зі своїм кліром створили окремі місійні товариства священиків, які виголошували на службах цілі цикли проповідей проти п’янства, пропонували створення братств тверезості. У квітні 1874 р. митрополит звернувся до народу із посланням «О великім достоїнстві чоловіка», у якому засудив пияцтво і закликав боротися з ним. Цього ж року на Східній Галичині відбувалися так звані місії тверезості, спрямовані на роз'яснення серед населення шкідливості алкоголю.
Під час подібних місій мешканці давали клятви тверезості та засновували товариства, ставили хрести тверезості на знак відречення від горілки. Цікаві відомості з цього привод: у Гусятині, що на Тернопільщині, у 1874 р. після проповіді о. Степана Кобилянського клятву тверезості дали 8 000 осіб.
Окремі дослідники вважають, що антиалкогольна кампанія дала поштовх для розвитку на західноукраїнських землях кооперативного руху та позитивно вплинула на всі сфери життя українського народу.
І сьогодні, на тлі «гуманітарної катастрофи», саме громадські ініціативи здатні найбільш ефективно боротися з пияцтвом, бо державна політика, на жаль, непослідовна і, по суті, давно капітулювала.
Мій родич по прабабусі Іван Сандуляк переміг на виборах до галицького сейму після проведення у Снятинському повіті антиалкогольної кампанії. Методи були оригінальні (про це якось напишу окремо), але і успіх був показовий, бо шинки в багатьох місцях перестали приносити прибуток і закрились.
Минуло майже біля ста років, а потреба в боротьбі з пияцтвом знову актуальна.
До "книги тверезості" у греко-католицькій церкві в селі Переволока Бучацького району Тернопільщини за три місяці записалися 26 селян, пише «Газета по-українськи». Переважно це жінки чи матері любителів оковитої. Обіцяють не випивати і не наливати алкоголю іншим. Відмовляючись від спиртного, люди сподіваються, що Господь допоможе стриматися і рідним.
Ініціатива греко-католицьких священників заслуговує на повагу та громадське обговорення. Бо, як пише німецька газета Der Spiegel, в жодній європейській країні не палять та не п’ють у таких кількостях, як в Україні. Звісно, німці дещо гіперболізують проблему, але об’єктивні свіжі факти свідчать, що рівень вживання алкоголю в Україні один із найвищих в Європі.
Згідно опублікованим результатам дослідження, в нашій державі кожен мешканець випиває в середньому за рік 15,6 літра алкоголю (середньоєвропейський рівень споживання на одну особу - 12,2 літра).
«Структура споживання» лякає не менш ніж об’єми. У Чехії рівень вживання 16,5 літра на особу, але там 57% - це пиво, 16% - вино, 24% - спирт. У Франції (13,7 літра) 62% - це вино. В Україні на спирт приходиться 61%. А серед усіх країн СНД ми маємо найбільше поширення важких форм вживання алкоголю серед чоловічого населення - 31,5%.
Державні ініціативи щодо заборони реклами алкоголю (міцних напоїв) ніяк не можуть покращити ситуацію. А якщо згадати про можливість так званого спонсорства (коли на ТБ може з’являтися логотип спонсора без звукової доріжки), то усі можливі обмеження зводяться нанівець.
Алексіс де Токвілль у праці «Демократія в Америці» згадував про найвищий показник громадської свідомості та відповідальності в американців, коли 300 тис. громадян публічно заявили, що відмовляються від повного вживання спиртних напоїв через проблему алкоголізму у тодішньому американському суспільстві. Люди своїм особистим прикладом намагалися боротися з епідемією.
Нинішні греко-католицькі священики відновили успішну кампанію митрополита Йосипа Сембратовича. В середині XIX століття галицькі землі загиналися від тотального пияцтва. Він разом зі своїм кліром створили окремі місійні товариства священиків, які виголошували на службах цілі цикли проповідей проти п’янства, пропонували створення братств тверезості. У квітні 1874 р. митрополит звернувся до народу із посланням «О великім достоїнстві чоловіка», у якому засудив пияцтво і закликав боротися з ним. Цього ж року на Східній Галичині відбувалися так звані місії тверезості, спрямовані на роз'яснення серед населення шкідливості алкоголю.
Під час подібних місій мешканці давали клятви тверезості та засновували товариства, ставили хрести тверезості на знак відречення від горілки. Цікаві відомості з цього привод: у Гусятині, що на Тернопільщині, у 1874 р. після проповіді о. Степана Кобилянського клятву тверезості дали 8 000 осіб.
Окремі дослідники вважають, що антиалкогольна кампанія дала поштовх для розвитку на західноукраїнських землях кооперативного руху та позитивно вплинула на всі сфери життя українського народу.
І сьогодні, на тлі «гуманітарної катастрофи», саме громадські ініціативи здатні найбільш ефективно боротися з пияцтвом, бо державна політика, на жаль, непослідовна і, по суті, давно капітулювала.