Вітольд Шабловський “Убивця з міста абрикосів”
Ця книжка відкриє вам те, чого ви ніколи не побачите на південних турецьких курортах. Якийсь натяк на справжню Туреччину ви, може, зустрінете у Стамбулі, але лише тоді, коли будете уважні і спостережливі. Воно зачепить вас, але не розкриється повністю. Відтак залишиться в пам’яті загадкою, відчуттям незавершеності і, обов’язково, манитиме вас до себе ще раз і ще раз..
Польський репортер розповість вам про деякі моменти з історії Туреччини, краще, ніж Вікіпедія чи підручник, змалює трагічну долю кількох турецьких жінок красномовніше, ніж це зробить кримінальна газетна хроніка. Книжка видасться вам набагато цікавішою, ніж художній роман і набагато захопливішою, ніж публіцистична стаття. Зрештою, вона дасть вам зрозуміти ті речі, які могли вас зачепити в Туреччині, і відповіді на які ви так довго шукали.
А тим, хто не відвідав ще цю загадкову країну, “Убивця з міста абрикосів” подарує неспокій. Його ви зможете вгамувати тільки тоді, коли стоятимете на мості над Босфором і зрозумієте, що насправді “вся Туреччина розділена невидимою протокою”.
“Вранці мої товаришки п’ють зі своїми хлопцями еспресо, їдять круасани і розмовляють про світову літературу. А по обіді одягають хустки і йдуть до бабуні на каву по-турецьки.
Друзі беруть пиво і розважаються на дискотеці. Але як вип’ють - співають пісні двохсотлітньої давності. Переписують фільми про сміливців, яким не страшні ні Магомет, ні Аллах, але під час рамадану чемно постять. А коли в них трохи підростають сини, біжать робити їм обрізання. На консервативному сході я бачив імамів, що чіпляють біля мечетей прапори Євросоюзу. А магазини із вбранням для консервативних турчанок пропонують сексуальну білизну”.
Польський репортер розповість вам про деякі моменти з історії Туреччини, краще, ніж Вікіпедія чи підручник, змалює трагічну долю кількох турецьких жінок красномовніше, ніж це зробить кримінальна газетна хроніка. Книжка видасться вам набагато цікавішою, ніж художній роман і набагато захопливішою, ніж публіцистична стаття. Зрештою, вона дасть вам зрозуміти ті речі, які могли вас зачепити в Туреччині, і відповіді на які ви так довго шукали.
А тим, хто не відвідав ще цю загадкову країну, “Убивця з міста абрикосів” подарує неспокій. Його ви зможете вгамувати тільки тоді, коли стоятимете на мості над Босфором і зрозумієте, що насправді “вся Туреччина розділена невидимою протокою”.
“Вранці мої товаришки п’ють зі своїми хлопцями еспресо, їдять круасани і розмовляють про світову літературу. А по обіді одягають хустки і йдуть до бабуні на каву по-турецьки.
Друзі беруть пиво і розважаються на дискотеці. Але як вип’ють - співають пісні двохсотлітньої давності. Переписують фільми про сміливців, яким не страшні ні Магомет, ні Аллах, але під час рамадану чемно постять. А коли в них трохи підростають сини, біжать робити їм обрізання. На консервативному сході я бачив імамів, що чіпляють біля мечетей прапори Євросоюзу. А магазини із вбранням для консервативних турчанок пропонують сексуальну білизну”.