Книжковий 2014
Рік був такий, що читалось небагато, а те, що читала - погано пам"ятаю. Ну, то звичне для українских громадян, ПТСР, чи "український синдром", але зараз вирішила згадати, а що ж з читаного в цьому році було най-най-най.
Перше, що згадую - "Стара казка" Кейт Форсайт. Читала в електронному вигляді, а потім купила собі паперову книжку, так сподобалось. Дивуюсь, чому раніше на неї не звертала уваги в Книжковому клубі, можливо, через банальну обкладинку. Думала, що то дамське чтиво. І що ж? Книжка неймовірна. Три оповідачки, фрейліна і письменниця, відьма, і жертва відьми, дівчинка - праобраз Рапунцель. Багато цікавих подробиць з життя про дворі Людовика, того, який назвав себе сонцем, пишу з маленької букви, бо в першу чергу мали б його пам"ятали, як взірець релігійної нетолерантності.Один факт - волі короля достатньо, аби дворянку-протестантку відправили у католицький монастир, і от її везуть в ту ж мить, навіть не дозволивши зібрати речі в дорогу, бо "монашкам не потрібні особисті речі". Просто пращури Сталіна, але в того хоча б 15 хвилин було на збори. Магічна частина книжки - з дрібкою натуралізму, жорстокістю і смертями, але, як не банально звучить, з вірою в перемогу любові. В "Старій казці" немає чорно-білого сюжету, все настільки переплелось, друг стає ворогом, несподівано, авторка добре продумала сюжетну лінію, аби постійно інтригувати читачів. Словом, мої 10 балів з 10.
Друге місце - Трейсі Шевальє "Последний побег". Рік у мене був протестанським, точно, бо і ця книжка про нетрадиційну релігійну течію,про квакерів. І про клаптикові ковдри. І про рабство у США. Тут теж було багато нових слів, тобто історичних фактів, особливо про квакерів, і трішки про клаптики, але мені про клаптики хотілося б більше. Авторка недопрацювала цю лінію, хоча ідея засиляти одразу кілька голок, щоб не зупинятись під час шиття, для мене є справжньою інновацією. Ну от, хочеться більше. Зате роздуми про порядок на кухні - мотивували до прибирання, а я точно не фанат прибирання, це всі мої друзі знають. Мені б побільше таких книжок, то я б і прибирала б частіше.:) А, до речі, як збиретесь читати, то це книжка про вірність своїм переконанням, навіть якщо всі проти тебе, але і тут нема чорно-білого кольору.
Третє місце займає "Чарівний сад", розмальовка-антистрес, отримала в подарунок і тішусь. Малюю потроху щодня, підточила олівці,а, хвилиночку, вони не точились років шість; а перший тиждень всюди тягала книжку, бо сподівалась малювати у вільні хвилини. Дитяча радість, якої давно не відчувала.
Перше, що згадую - "Стара казка" Кейт Форсайт. Читала в електронному вигляді, а потім купила собі паперову книжку, так сподобалось. Дивуюсь, чому раніше на неї не звертала уваги в Книжковому клубі, можливо, через банальну обкладинку. Думала, що то дамське чтиво. І що ж? Книжка неймовірна. Три оповідачки, фрейліна і письменниця, відьма, і жертва відьми, дівчинка - праобраз Рапунцель. Багато цікавих подробиць з життя про дворі Людовика, того, який назвав себе сонцем, пишу з маленької букви, бо в першу чергу мали б його пам"ятали, як взірець релігійної нетолерантності.Один факт - волі короля достатньо, аби дворянку-протестантку відправили у католицький монастир, і от її везуть в ту ж мить, навіть не дозволивши зібрати речі в дорогу, бо "монашкам не потрібні особисті речі". Просто пращури Сталіна, але в того хоча б 15 хвилин було на збори. Магічна частина книжки - з дрібкою натуралізму, жорстокістю і смертями, але, як не банально звучить, з вірою в перемогу любові. В "Старій казці" немає чорно-білого сюжету, все настільки переплелось, друг стає ворогом, несподівано, авторка добре продумала сюжетну лінію, аби постійно інтригувати читачів. Словом, мої 10 балів з 10.
Друге місце - Трейсі Шевальє "Последний побег". Рік у мене був протестанським, точно, бо і ця книжка про нетрадиційну релігійну течію,про квакерів. І про клаптикові ковдри. І про рабство у США. Тут теж було багато нових слів, тобто історичних фактів, особливо про квакерів, і трішки про клаптики, але мені про клаптики хотілося б більше. Авторка недопрацювала цю лінію, хоча ідея засиляти одразу кілька голок, щоб не зупинятись під час шиття, для мене є справжньою інновацією. Ну от, хочеться більше. Зате роздуми про порядок на кухні - мотивували до прибирання, а я точно не фанат прибирання, це всі мої друзі знають. Мені б побільше таких книжок, то я б і прибирала б частіше.:) А, до речі, як збиретесь читати, то це книжка про вірність своїм переконанням, навіть якщо всі проти тебе, але і тут нема чорно-білого кольору.
Третє місце займає "Чарівний сад", розмальовка-антистрес, отримала в подарунок і тішусь. Малюю потроху щодня, підточила олівці,а, хвилиночку, вони не точились років шість; а перший тиждень всюди тягала книжку, бо сподівалась малювати у вільні хвилини. Дитяча радість, якої давно не відчувала.