Випав сніг
Випав сніг. Мефодя оголосив про прихід діда Мороза ( сніг випав, мамо, то завтра прийде дід Мороз з подарунками?)
Мама заперечила. Дитина засумувала. Вчора цілий день ридали, бо хотіли купити ялинку.
А сьогодні тьотя Наташа обдарувала Мефодю двома томами "Улюблених віршів" (на той факт, що Мефодя хотів купити "книжку про тачки" не зважаємо, бо її теж купили), і до двох томів мені дісталось подарункове мило у вигляді тістечка з малиною.Оце мило найбільше заінтригувало Мефодю, він і нюхав, і застали його за облизуванням, і запитань "як тьотя причепила малинку на мило" було без ліку. Вже двічі ходили мити ручки милом з малиною, і чемно маму перепитували, чи можна.:)
Мама й сама не знає, чи можна. Чи можна тішитись милом з малинкою, коли... Ви й самі знаєте, що там за трьома крапками.
Сьогодні згадала стару пісню радянську " и живу я на земле... за себя и того парня". Думала над тим, над поколінням, що жило за себе і за того парня. Важко це. Вирішила, що в усі часи варто жити тільки за себе. Життя виявилось набагато коротшим, ніж ми думали. Не вийде в одне втулити кілька. Хіба супер тайм-менеджмент застосувати, але навіщо.
Колидумаю про майбутнє, то сама собі дивуюсь, які прості мої мрії. Стіл з рожевою скатертиною, чай з пирогом, і ті, кого я люблю, поряд зі мною. Все надбуденно, і більшого не прагну. Кажу ж, що сама собі дивуюсь.
Мама заперечила. Дитина засумувала. Вчора цілий день ридали, бо хотіли купити ялинку.
А сьогодні тьотя Наташа обдарувала Мефодю двома томами "Улюблених віршів" (на той факт, що Мефодя хотів купити "книжку про тачки" не зважаємо, бо її теж купили), і до двох томів мені дісталось подарункове мило у вигляді тістечка з малиною.Оце мило найбільше заінтригувало Мефодю, він і нюхав, і застали його за облизуванням, і запитань "як тьотя причепила малинку на мило" було без ліку. Вже двічі ходили мити ручки милом з малиною, і чемно маму перепитували, чи можна.:)
Мама й сама не знає, чи можна. Чи можна тішитись милом з малинкою, коли... Ви й самі знаєте, що там за трьома крапками.
Сьогодні згадала стару пісню радянську " и живу я на земле... за себя и того парня". Думала над тим, над поколінням, що жило за себе і за того парня. Важко це. Вирішила, що в усі часи варто жити тільки за себе. Життя виявилось набагато коротшим, ніж ми думали. Не вийде в одне втулити кілька. Хіба супер тайм-менеджмент застосувати, але навіщо.
Колидумаю про майбутнє, то сама собі дивуюсь, які прості мої мрії. Стіл з рожевою скатертиною, чай з пирогом, і ті, кого я люблю, поряд зі мною. Все надбуденно, і більшого не прагну. Кажу ж, що сама собі дивуюсь.