Черговий депресивний пост. Обіцяю, ще трошки і я писатиму про Йону і мишей
Коли втікаю від буденної метушні хоч на трошки, починаю знову обмірковувати вічні теми. Те, про що говорила баба Надя перед смертю. Для чого людина жиє? «Находитися, натрудитися, надуматися» - казала мені баба Надя. Чи не вперше в моєму житті реальна людина розмовляла зі мною про сенс цього життя. Не мудрець якийсь, і не священик, а моя сусідка…
І я знову і знову згадую її слова. Для чого людина жиє? Наперекладатись папірців? Настраждатись? Бігати з кінця в кінець? Пересипати з пустого в порожнє? Збудувати дім, посадити дерево, і потім - рік за роком фарбувати стіни і обривати яблука? Переживати день, і ніч, і знову - дні і ночі, весни й осені, і чим довше живу на світі, тим швидше вони біжать… Миготять, і не дні вже, а так - миті.
Для чого людина жиє? Хочу знайти відповідь. Ну не може ж бути, щоб це було просто так, експеримент розумніших чи помилка еволюції! Навіщось ми прийшли в цей світ! Господи, дай мені відповідь, поясни, навіщо це все, і моє життя, і життя інших людей, навіщо ці муки і страждання, кров і смерть, для чого людина жиє?
Чи кожен і кожна має своє призначення? Тоді для чого? Навіщо нам виконувати саме це? Навіщо Ти нам це призначив? Комусь стріляти, а комусь - загинути від кулі?
….гула в ній гучно братовбивча чвара, вона покрила цілую країну, і обернула всю її в руїну, завмер мій дух і серце оніміло, і слово з уст озватися не сміло. Бо та країна - то була моя.
А от зверніть увагу, Леся Українка писала про «свою країну». Видно, вона не сумнівалась, ні на крихту, в існування цієї країни. І сто років тому не сумнівалась. І хто б міг подумати…. подумати, що мине сто років і трішки, а мешканці цієї країни все ще сумніватимуться, існує вона чи ні.
Господи, дай нам сили.
І я знову і знову згадую її слова. Для чого людина жиє? Наперекладатись папірців? Настраждатись? Бігати з кінця в кінець? Пересипати з пустого в порожнє? Збудувати дім, посадити дерево, і потім - рік за роком фарбувати стіни і обривати яблука? Переживати день, і ніч, і знову - дні і ночі, весни й осені, і чим довше живу на світі, тим швидше вони біжать… Миготять, і не дні вже, а так - миті.
Для чого людина жиє? Хочу знайти відповідь. Ну не може ж бути, щоб це було просто так, експеримент розумніших чи помилка еволюції! Навіщось ми прийшли в цей світ! Господи, дай мені відповідь, поясни, навіщо це все, і моє життя, і життя інших людей, навіщо ці муки і страждання, кров і смерть, для чого людина жиє?
Чи кожен і кожна має своє призначення? Тоді для чого? Навіщо нам виконувати саме це? Навіщо Ти нам це призначив? Комусь стріляти, а комусь - загинути від кулі?
….гула в ній гучно братовбивча чвара, вона покрила цілую країну, і обернула всю її в руїну, завмер мій дух і серце оніміло, і слово з уст озватися не сміло. Бо та країна - то була моя.
А от зверніть увагу, Леся Українка писала про «свою країну». Видно, вона не сумнівалась, ні на крихту, в існування цієї країни. І сто років тому не сумнівалась. І хто б міг подумати…. подумати, що мине сто років і трішки, а мешканці цієї країни все ще сумніватимуться, існує вона чи ні.
Господи, дай нам сили.