(no subject)
А потім пішов дощ.
Бабуня наша поїхала в село, досаджувати город.
Ми з Мефодцем пішла "на "йоботу", і там Мефодя потішив громадськість малюнками і недавно вивченим словосполученням "вибойчий поцес".
Потім ми купили книжку з наклейками, улюблена синова розвага - клеїти ті наклейки.
Покрутились на майданчику, але було холодно і вітер , то ж пішли додому, одягати куртку і гратися книжкою.
Знову пішли на майданчик. А тут - почався дощ.
На моє щастя. Бо вже тиждень маю якусь сопливо-горлову інфекцію, і не хочу нікуди виходити. А Мефодь - всім серцем прагне на майданчик, і бажає там бути "до останнього клієнта".
І вечір у нас був тихий і спокійний. Мефодя накалапуцяв акварельних фарб у відерце з водою, і по черзі фарбував свої машинки. Жодна машинка не постраждала.:) Я втрутилась тільки тоді, як він вирішив перелити "фарбу" у паперову коробку з-під машинок.
В перервах між фарбуванням ми клеїли наклейки і читали останні новини з інтернету. На щастя, сьогодні було мало полонених...
І йшов дощ.
І повертається моя депресія.
Піти підлогу помити, чи що?
О, ще я взялась читати про чакри, і їх зв"язок з хворобами тіла.Вирішила, що мені негайно потрібно розблоковувати ледь не всі, але починати треба з низу. Все тому, що позавчора я розмовляла з давніми друзями, про вегетаріанство. До вагітності я багато років не їла м"яса, а завагітнівши - знову почала. Боялась дитині зашкодити.І от тепер бажано було б повернутись до вегетаріанської їжі.
- І що, - перепетав мене давній друг,- вже не хочеться?
Я замислилась.
- Ні, не "не хочеться", вже байдуже. Байдуже, що їсти.
Я так живу останнім часом. Їм "їжу", одягаю "одяг". А як воно називається - байдуже.
Може так має бути?
Хоча одне бажання в мене є, хочеться букет бузку поставити у вазу. Ніяк я не дійду до базару з бузком, ну а лисогірський - перецвітає без мене.
Бабуня наша поїхала в село, досаджувати город.
Ми з Мефодцем пішла "на "йоботу", і там Мефодя потішив громадськість малюнками і недавно вивченим словосполученням "вибойчий поцес".
Потім ми купили книжку з наклейками, улюблена синова розвага - клеїти ті наклейки.
Покрутились на майданчику, але було холодно і вітер , то ж пішли додому, одягати куртку і гратися книжкою.
Знову пішли на майданчик. А тут - почався дощ.
На моє щастя. Бо вже тиждень маю якусь сопливо-горлову інфекцію, і не хочу нікуди виходити. А Мефодь - всім серцем прагне на майданчик, і бажає там бути "до останнього клієнта".
І вечір у нас був тихий і спокійний. Мефодя накалапуцяв акварельних фарб у відерце з водою, і по черзі фарбував свої машинки. Жодна машинка не постраждала.:) Я втрутилась тільки тоді, як він вирішив перелити "фарбу" у паперову коробку з-під машинок.
В перервах між фарбуванням ми клеїли наклейки і читали останні новини з інтернету. На щастя, сьогодні було мало полонених...
І йшов дощ.
І повертається моя депресія.
Піти підлогу помити, чи що?
О, ще я взялась читати про чакри, і їх зв"язок з хворобами тіла.Вирішила, що мені негайно потрібно розблоковувати ледь не всі, але починати треба з низу. Все тому, що позавчора я розмовляла з давніми друзями, про вегетаріанство. До вагітності я багато років не їла м"яса, а завагітнівши - знову почала. Боялась дитині зашкодити.І от тепер бажано було б повернутись до вегетаріанської їжі.
- І що, - перепетав мене давній друг,- вже не хочеться?
Я замислилась.
- Ні, не "не хочеться", вже байдуже. Байдуже, що їсти.
Я так живу останнім часом. Їм "їжу", одягаю "одяг". А як воно називається - байдуже.
Може так має бути?
Хоча одне бажання в мене є, хочеться букет бузку поставити у вазу. Ніяк я не дійду до базару з бузком, ну а лисогірський - перецвітає без мене.