May 01, 2014 11:00
Навіть не знаю,скільки вже я регулярно не пишу в ЖЖ. З кожним днем все важче почати, і все важче писати. Тренування - наше всьо, без нього будь-які навички втрачаються. А , між іншим, я була двічі в селі, залишила Мефодю з бабунею і зробила марш-кидок на один день. В Шевченковому біля школи побачила діток, які бавились на перерві. Гукали:"Катю, Катю хочемо!" Я внутрішньо злякалась і не повірила, невже "вожатий"? Так і є, вони хором скандували російською мовою "Важатий, важатий, подай піонєра". Поряд вчительки сиділи на лавочці, а що, все як має бути, дітки граються на перерві в рухливі ігри, вчительки стежать за порядком.
Приз був мені за кілька днів до цього, в Кожухові. Час вже після шостої, стою на зупинці і чекаю автобуса з Хмільника, того, що у 18.05 виїде і колись до Кожухова доїде. Навпроти школа, і зграйка дітей бавиться на сходах. Вчителів не видно. Діти собі танцюють щось з тих сучасних танців, які і не танці, на мій погляд, а так ... щось більше на аеробіку схоже. І раптом вони хором починають співати "Ще не вмерла Україна, хай живе і геть руїна, так , як матір любить сина...". В мене сльози на очах, а вони всю пісню до кінця, і речетативи, і приспів. Стоять собі на ганку біля школи , танцюють і співають "ще не вмерла Україна хай живе і процвітає." Навколо - жодного дорослого, а вони співають. Чи це репетицію проводили, чи просто поспівати вирішили...