[Spoiler (click to open)] Коли людина складає якісь великі плани, то це передбачає, що вона для їх досягнення мусить виконати якісь дії. А схуднення це саме той унікальний процес, який жодних дій не потребує. Просто не жри, та й всьо. Від цього людина западає в глибокий когнітивний дисонанс. Їй від цього непривично й дискомфортно - Як це так, нічого не робить? Де ж воно тоді возьметься, те схуднення само? Так не должно буть! Це неправильно! І щоб якось зарадити ситуації, людина починає їсти. Спочатку, думає, з'їм головку брокколі, щоб похудать. А потім зварю кукурудзи та похудаю ще більше. А вже потім спечу корисний медовик з 27 коржів і похудаю зовсім. Кстаті, з тим клубничим варенням, що в банку не влізло. Бо що ж його викидать, чи шо? А вже по тому, увечері, коли буду худа вкрай, можна й одбивних нажарить. Бо ну його нахер...