Інтеліґентний мужчина
Originally published at Місцева жовта преса. You can comment here or there.
Ніч. Останній трамвай. Задній майданчик. Спершись спиною на заднє вікно стоїть інтеліґентний мужчина рокі 50, одягнений у бежеву сорочку на короткий рукав із кишенькою на грудях. Мужчина, незважаючи на свою інтеліґентність, добряче п’яний, бо коли трамвай різко смикається, його кидає в боки, а коли їде плавно - мужчина засинає.
Під час зупинки трамваю, на задній майданчик заходить молодий хлопець з велосипедом і стає поряд із випившим інтеліґентом.
І от під час плавного руху трамваю мужчина засинає на ходу, а коли трамвай різко гальмує, він летить просто на сходи, що ведуть до заднього виходу. Вже лежачи на тих сходах інтеліґент прокидається і підводиться на ноги, після чого підходить на своє попереднє місце і далі інтеліґентно стоїть, спершись спиною на заднє вікно, ніби нічого й не було.
Хлопець з велосипедом, що був свідком падіння, залишає велосипед припертим до стіни трамваю, йде до сходів, на яких щойно лежав мужчина, схиляється над ними і дістає мобільний телефон, який випав у того під час падіння.
В цей час трамвай знову гальмує, і різко падає тепер вже велосипед.
Хлопець, тримаючи в руці мобільний, підіймає велосипед і сумно оглядає його: проводить рукою по погнутому внаслідок падіння болотнику, далі з прикрістю дивиться на відламану фару…
Раптом він згадує про мобільний телефон у своїй руці, підіймає очі на інтеліґентного чоловіка: той незворушно стоїть. Хлопець відривається від велосипеда, притримуючи його, наближається до мужчини і спокійно вкладає телефон йому в кишеню на грудях його бежевої сорочки.
Інтеліґент так само незворушно кидає погляд на хлопця, тихесенько каже:
- Дякую!
І продовжує собі спокійно їхати, спертим об заднє вікно.
Роман Голубовський>