Розвод по-львівськи
Originally published at Блог Романа Голубовського. You can comment here or there.
Львів - туристичне місто. Тут є на що подивитись, і є кому показати, - тому до нас з’їжджаються туристи з усіх усюд: з України (інших міст), Росії, Німеччини, Угорщини, Чехії тощо. Та, мабуть, найбільше у Львові туристів з Польщі. І це не дивно, поляки досі вважають Львів своїм містом. І дуже люблять навідуватись сюди. А ми, львів’яни, настільки звикли до них, що почути польську мову стало для нас звичним ділом і не викликає жодного здивування.
Прогулювались ми вчора з друзями нічним Львовом, - центральною його частиною, - коли до нас підійшов чоловік років 50-ти, на вигляд трохи підвипивший, і звернувся до нас на польській.
Сказав, що він з Польщі, що вони - поляки - випивали, і він навипивався так, що відстав від групи (ця його розповідь викликала добру усмішку - “з ким не буває!”). Йому треба чимось заїхати на Новий Львів (один з районів Львова - прим. ред.), щоб догнати свій автобус, а гроші він всі пропив.
Хтось вже було потягнувся до свого гаманця, та Сергій (один із нас) зупинив його: “Я з друзями в суботу (а це був вже вівторок - прим. ред.) теж отак йшли по центру, і зустріли цього ж чувака! Він розповідав те ж саме! Ми посміялись з його печальної історії про те, як він пропив всі гроші, поспівчували йому, поспілкувались з ним своєю ламаною польською, сказали, які наші народи дружні, і дали йому, здається, гривень з десять.” Це був той самий чолов’яга!!!
Як вам історія, а? Підвипивший “поляк” виявився звичайним шахраєм, який грав на доброті людей та любові львів’ян до братнього народу. Не перевелись ще винахідливі остапи бендери, що знайдуть сотні способів виманити гроші у довірливих громадян.