Що робити з Лугандоном
Аби не повторити помилку Франції в Алжирі чи Росії в Чечні, Україна мусить відпустити Лугандон. Ну, або прийняти на себе моральну відповідальність за масові жертви наступної військової кампанії (бо взяти штурмом міста Лугандону без значних втрат та загибелі мирного населення вже не вийде), і також організувати масштабну карательну систему, яка перекрутить та знищить десятки тисяч сепаратистів та політичних ворогів зі звільнених територій. Розмежування з окупованою Росією зоною раніше "Мінських домовленностей" було не можливе - якби ми тоді (навесні, скажімо) запропонували переговори, це була б слабкість, і московити забрали б собі не жалюгідний огризок двох областей, а всю "Новоросію", як вони її малювали на своїх картах. Наразі ж наші солдати зупинили ворога, проклавши фактичний кордон силового протистояння, за які обидві сторони вже не наважуються радикально переступати. Розклад реальних сил визначився.
Поки що наше керівництво робить ту ж помилку, що Росія після Першої чеченської - втративши контроль де-факто, вона намагається зберегти його де-юре, внаслідок чого з окупованої території в парламент лізуть регіонали, а в Україну - російська агентура та бандити. Найрозумнішою тактикою буде цілковите блокування Лугандону з одночасною агентурною, збройною та фінансовою підтримкою місцевого українського підпілля. Щоб він став вже не нашою, а російською проблемою.
Поки що наше керівництво робить ту ж помилку, що Росія після Першої чеченської - втративши контроль де-факто, вона намагається зберегти його де-юре, внаслідок чого з окупованої території в парламент лізуть регіонали, а в Україну - російська агентура та бандити. Найрозумнішою тактикою буде цілковите блокування Лугандону з одночасною агентурною, збройною та фінансовою підтримкою місцевого українського підпілля. Щоб він став вже не нашою, а російською проблемою.