Єдина вимога, якої до кінця мусить добиватися Майдан - покарання міліціонерів, що вчинили злочин, неправомірно застосувавши силу проти мирних мітингувальників. Решта, - відставка Кабміну, імпічмент Президента, підписання Договору про асоціацію і т.п. - лише політичні смикання, не співставні ні з реальним розкладом сил, ні з правовою основою. Наскільки б нас не дістали Янукович з Азаровим, вони залишаються легітимно обраною владою; лише тому, що остаточно перестали нам подобатися, вони не підуть. Як не крути, як не накручуй один одного, та щоб сковирнути голову держави, потрібні складніші та системніші дії, ніж спорудження найбільшого танцювального майданчика в країні.
Малореальні цілі, поставлені перед масовим рухом, призводять тільки до розпорошення сил та передчасного розчарування. Мета має бути простою і конкретною - покарати садистів. Мета має бути принциповою - зламати систему, при якій одна каста владарює над іншими без розрахунку на відплату.
Гарантована безкарність - фундамент всякого свавілля. Якщо міліціонерів хоч раз не відмажуть, вони втратять довіру до своїх шефів. І коли пролунає наступний неправомірний наказ, виконавці чотири рази подумають, перш ніж підставлятися за чужу злу волю.
Що треба знати:
- Перше:
згідно заяви генпрокурора України від 1 грудня, мітингувальники знаходилися на площі законно, отже, - використання сили щодо них було протизаконним.
- Друге: згідно 41 статті Кримінального кодексу України, - накази або розпорядження є законними, якщо вони не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
- Третє: згідно IV принципу міжнародного права, сформульованому на Нюрнбергзькому трибуналі, - особа, яка виконувала наказ свого уряду чи начальника, не звільняється від відповідальності.
Ми не маємо здаватися, поки не здобудемо право судити людей, що вважають себе вище суду. Варто висмикнути з-під владної піраміди найнижчу ланку, і все посиплеться по ланцюжку.