Попускаймоси!!!
Щоб ви знали, я на днях повернувся із Івано-Франківська, куди мене запросив perkalaba_real, людина-свято. Офіційний привід: я мав прочитати місцевим журналістам з газети "Галицький кореспондент" та просто людям доброї волі лекцію на тему "Журналістиці піздец: хто нас годуватиме, коли кожен почне писати що заманеться, і взагалі, як вижити у світі блогів".
Як виявилося на місці, нічого вражаючого розказати професійним журналістам у мене не вийде, але це не біда, бо насправді мене запросили, аби люто напоїти горівкою "Велика Галичина", накурити коноплями, нагодувати, показати душу шикарного міста Івано-Франківськ та вкласти спати. Моя кохана дружина ще в Києві вирахувала, нащо мене туди кличуть, тому без діалогів напросилася зі мнов у цю робочу поїздку.
Я не буду зараз розказувати про Івано-Франківськ, бо то була казка, а казку треба розказувати дітям на ніч, а не писати у блогах. До Києва ми повернулися у автобусі із гуртом "Перкалаба", що їхав виступати до Києва на ZZ1, і чорт забирай, шо скажу: всім треба ходити на концерти "Перкалаби", гецати під "Перкалабу", слухати "Перкалабу", най вам біс, люде. Плекаю надію, це не останній їх концерт у моєму житті.
Заміст одноденної робочої поїздки до Франківська несподіванно вийшла триденна відпустка та розрив реальності на клапті, якраз до мого дня народження. (За нагоди дякую всім, хто поздоровляв, - я читав кожне повідомлення, але часу відповісти просто не було, вибачте)
Минулої ж суботи я їздив у файне місто Тернопіль, аби прочитати лекцію про блоги для місцевих пластунів, у фундації ім. Патріарха Йосипа Сліпого.
Чарівне місто Тернопіль, чарівні люди, геть інший рівень суспільної свідомості, геть інший підхід до виховання молоді, до традицій, до віри, до своєї країни. Дякую Григорію Бурбезі та його побратимам за запрошення та зрушення моїх уявленнь про справжнє українське суспільство.
За результатами цих двох подорожей так скажу: хто не любить галичан, той просто себе обкрадає.
Як виявилося на місці, нічого вражаючого розказати професійним журналістам у мене не вийде, але це не біда, бо насправді мене запросили, аби люто напоїти горівкою "Велика Галичина", накурити коноплями, нагодувати, показати душу шикарного міста Івано-Франківськ та вкласти спати. Моя кохана дружина ще в Києві вирахувала, нащо мене туди кличуть, тому без діалогів напросилася зі мнов у цю робочу поїздку.
Я не буду зараз розказувати про Івано-Франківськ, бо то була казка, а казку треба розказувати дітям на ніч, а не писати у блогах. До Києва ми повернулися у автобусі із гуртом "Перкалаба", що їхав виступати до Києва на ZZ1, і чорт забирай, шо скажу: всім треба ходити на концерти "Перкалаби", гецати під "Перкалабу", слухати "Перкалабу", най вам біс, люде. Плекаю надію, це не останній їх концерт у моєму житті.
Заміст одноденної робочої поїздки до Франківська несподіванно вийшла триденна відпустка та розрив реальності на клапті, якраз до мого дня народження. (За нагоди дякую всім, хто поздоровляв, - я читав кожне повідомлення, але часу відповісти просто не було, вибачте)
Минулої ж суботи я їздив у файне місто Тернопіль, аби прочитати лекцію про блоги для місцевих пластунів, у фундації ім. Патріарха Йосипа Сліпого.
Чарівне місто Тернопіль, чарівні люди, геть інший рівень суспільної свідомості, геть інший підхід до виховання молоді, до традицій, до віри, до своєї країни. Дякую Григорію Бурбезі та його побратимам за запрошення та зрушення моїх уявленнь про справжнє українське суспільство.
За результатами цих двох подорожей так скажу: хто не любить галичан, той просто себе обкрадає.