Ядерний гетьманат. Нова військова доктрина
Не дивлячись на лякаючі темпи розвитку озброєнь, війни ХХІ явно поступаються інтенсивністю війнам ХХ. Ніхто не варить з полонених мила, не створює архіпелагів смерті, не знищує ковровими бомбардуваннями цілі міста. Коли США завойовували Ірак, ні в кого не було сумнівів, що вони здатні одномоментно знищити той Ірак до останнього бедуїна, проте американці воювали навдивовиж обережно - за чотири роки двадцятисемимільйонна розгромлена і окупована країна втратила у бойових діях близько восьмидесяти п'яти тисяч людей. В 2008-му році російська армія чисельним складом перевищувала грузинську в 46 разів, але не наважилася навіть захопити беззахисний Тбілісі. Перевага в абсолютній масі давно не визначає ні тактику, ні результат. Наймогутніші агресори планети не нарощують загальну військову потужність, а розробляють високоточну зброю, - щоб однією кнопкою знищити ворожий об'єкт, не зачепивши при цьому випадкового цивільного.
Нащо така акуратність?
Причин три:
1. Глобалізація
2. Інформатизація планети
3. Ядерна зброя
Глобалізація
Глобалізація призвела до того, що у будь-якому локальному конфлікті вузлом зав'язані американські, китайські, британські, російські, німецькі, французські і ще Господь знає чиї інтереси. Рубати з плеча - значить рушити складну рівновагу, яка будувалась десятиріччями, і зсув якої може відгукнутися несподіваними і малоконтрольованими наслідками (наприклад, дрібна і майже безкровна війна у Криму поставила під удар Сирію, хоча, здавалося б - де Крим, а де Сирія?). Тому "миротворчі сили" (тобто зацікавлені сторони), стикаючись з необхідністю розв'язати конфлікт, який розв'язати без війни неможливо, воліють залишити його у тліючому стані, під наглядом.
Інформатизація планети
Офісний планктон любить повторювати приказку, що "зараз війни ведуться не зброєю, а пропагандою". Звісно, це смішна позиція - війни велися і ведуться виключно зброєю, вірити у вирішальну роль пропаганди може лише той, хто сподівається замість фронту відсидітися перед телевізором. Проте не можна ігнорувати факт - разом із гарматами на жертв будь-якої сучасної війни дивляться очі всіх телекамер світу, і світ, спостерігаючи війну онлайн в найдрібніших подробицях, виносить свій моральний вердикт. Від цього вердикту в демократичних суспільствах (які складають на планеті головний центр сили) залежать політичні рішення. Тому сучасні війни перетворилися на озброєні демонстрації, з розрахунком на журналістів та інтернет. Отже, далекоглядні військові намагаються уникати печерного звірства і масових жертв, розуміючи, наскільки світ прозорий і тісний, і як важко у ньому сховатися від відповідальності.
Ядерна зброя
Ядерна зброя призвела до того, що жодна з країн не може довести конфлікт до краю, до тотального знищення, до вирішальної битви. Коли грає остання ставка, у когось можуть здати нерви, і він погасить цю планету, мов лампочку.
Отож, війни ХХІ сторіччя - це війни малої інтенсивності, без Сталінградів. З огляду на все вищепереховане, а також високу мобільність сучасних військ, війни майбутнього будуть більшою мірою партизанські, без чітких фронтів. Враховуючи, що урбанізація в Європі вже складає 74,6% і продовжує рости, саме міста стануть основною ареною бойових дій. Маска стане таким же невід'ємним атрибутом бійця, як зброя.
Нова українська військова доктрина
Війна з Росією неминуча. Те, що вона не відбулася минулого місяця, свідчить лише, що вона відбудеться у більш-менш віддаленому майбутньому. Як писав Макіавеллі: "Війні не можна запобігти, її можна лише відкласти".
Всі геополітичні вектори вже вишикувалися в однозначну картину:
По-перше, Україна оточена, - російське військове угрупування у Придністров'ї з південного заходу, угрупування в Криму на півдні, російські війська на північному сході, війська у Білорусі на півночі. Навіть у Ізраїля ситуація простіша.
По-друге, - ніхто, крім українців, не буде Україну активно захищати.
Чого нас навчив Майдан?
По-перше, він вчергове підтвердив, наскільки безпорадною у вуличній війні є важка техніка. Її можна знищувати буквально кухонними методами. По-друге - показав ефективність вуличних барикад. По-третє, довів, наскільки дієвим є народне ополчення, самоорганізоване за допомогою соціальних мереж (Майдан же був, по суті, флешмобом).
Що Україна зараз мусить робити з Майданом?
Крім професійної армії (ППО, артилерії, танкових військ, авіації, флоту, військ особливого призначення і т.д.), повноцінною силою, підпорядкованою Міністерству оборони, мусить стати національна Самооборона. Україна повинна розпустити внутрішні війська (без права колишніх службовців на поновлення в інших силових структурах), частину їх функцій (охорону об'єктів, конвой, і т.д.) передати міліції, а Майдан зробити постійно-діючим механізмом. Як Запорізька Січ була мобілізаційним центром і прикордонною службою, Київський Майдан мусить бути центром охорони громадського порядку і проходження підготовки для ведення партизанської війни.
"Майдан" як військовий центр не обов'язково мусить знаходитися, власне, на Майдані Незалежності - це невигідне як зі стратегічної, так і з господарської точки зору. Постійні укріплення можна побудувати хоч в промзоні на Видубичах. Але головний принцип повинен бути дотриманий - резервісти матимуть змогу добратися до бази громадським транспортом.
На складах бази мусить знаходитися стратегічний запас набоїв, харчів, протитанкових загороджень, мішків і піску для термінової побудови барикад в стратегічних місцях Києва за попередньо-розробленими планами, мусять бути визначені місця для снайперів і гранатометчиків. У бункері під Майданом мусить бути розташований центр електронного спостереження за містом.
Службу в Самообороні мусять нести всі кияни, за зразком армії Швейцарії чи Ізраїлю, років до 40-45. Збори - раз на рік, по тижню-півтора (майже як виїзди на картоплю в СРСР). Кожен ополченець буде приписаний до своєї районної сотні, і зберігати вдома зброю, з якою мусить з'явитися на Майдан, коли прийде строк його служби, або подано сигнал до загальної термінової мобілізації.
Оскільки українська армія мусить бути перебудована докорінно, гостро постає кадрове питання. Де взяти толкових офіцерів?
Офіцерів треба найняти у НАТО. Але не німців чи англосаксів (нема чого тут робити командирам з імперських націй). Укладати контракти треба з чехами або поляками - слов'янськими народами, які в недавньому минулому самі були підкореними, але здобули незалежність. Вони значно швидше і органічніше інтегруються в українське життя.
Ополченці будуть нести патрульну службу в Києві (дружини Самооборони замінять міліцейські патрулі), а також вправлятися у військовій науці. У разі нападу ворога Майдан стане базою для розгортання партизанської війни - місто, перекрите барикадами, наїжачене снайперськими гвинтівками, гранатометами та ручними мінометами буде таким же незручним та малопрохідним для окупантів місцем, як ліси Фінляндії для більшовиків. А при ефективній роботі армійських ППО та артилерії - взагалі неприступним.
І - вишенькою на торті - ядерна зброя.
Україна повинна відновити ядерний статус. Вона має для цього всі права: міжнародні гарантії безпеки виявилися дешевим папером - територіальна цілістність порушена, при чому одним із її гарантів, а інші гаранти ясно дали зрозуміти, що виконувати свої зобов'язання не збираються.
Україна мусить знову стати ядерною державою.