Как били главного гомосексуалиста Украины (видео)
Сегодня пятеро националистов напали на председателя "Гей-форума Украины" Святослава Шеремета, одного из организаторов так и не состоявшегося киевского гей-парада.
- Ужас! Бить человека за то, с кем он спит!
Шеремета побили не за то, с кем он спит, а за организацию гей-парада, то есть за политическую деятельность. Надеюсь, не надо объяснять, чем ( Read more... )
Click to view- Ужас! Бить человека за то, с кем он спит!
Шеремета побили не за то, с кем он спит, а за организацию гей-парада, то есть за политическую деятельность. Надеюсь, не надо объяснять, чем ( Read more... )
До речі, навіть якщо повністю «вирубити» Шеремета (відправити його в інший світ) - це принципово не зашкодить руху за громадянські права ЛГБТ. Бо цей процес незворотній. Запруду вже давно прорвало:) І крім Шеремета, на Вкраїні ще десь 150-200 гідних лідерів, які зроблять свою справу.
Громадянська позиція антипідарасів заслуговує на повагу тільки тому, що така громадянська позиція НАЯВНА. Можливо, хтось із них, маючи розум, відкоригує її на користь собі, своїй родині і своїй країні. Але щасливе та здорове суспільство неможливо побудувати на насильстві і крові.
Наша програма - це мир, свобода, щастя та благополуччя ДЛЯ ВСІХ. А якою є програма наших опонентів?..
І, до речі, хто оці «невідомі патріоти»? Нехай би народ знав своїх героїв поіменно. Але ж донині, наскільки це мені відомо, жодна з організацій не взяла на себе відповідальності за агресивні гомофобні дії з кровопролиттям, що сталися 20 травня. Якось негарно виходить. До рівня баскської «ЕТА» чи Ірландської республіканської армії ніяк не дотягують:)
Так склалося цивілізаційно, що світ зараз дуже чутливий до ЛГБТ-проблематики в цілому та інцидентів із ЛГБТ зокрема. Тому я визнаю́: інцидент 20 травня, попри його однозначну суб’єктивну небажаність особисто для мене, зробить (і вже зробив) для української гей-спільноти багато корисного.
Після того, що сталося, я багато спілкувався в соціальних мережах із відвертими гомофобами, які тішилися з факту побиття. Розумію: в українському суспільстві багато полярності, багато крайніх точок зору, часто не підкріплених нічим, окрім власних неправдивих переконань. І деяким людям бракує здатності застосовувати якісь інші аргументи, крім газових балончиків.
Інцидент, що стався, ставить багато запитань на порядок денний. Що є мужність? Де закінчується право людини на самовираження? Чи є моральним застосування насильства? Яким чином можна подолати соціальні протиріччя і чи взагалі треба їх долати? Хто краще зорганізований в умовах вулиці: праворадикали чи міліція? Що буде далі з гей-спільнотою в Україні? Чи треба запроваджувати відповідальність за злочини на ґрунті ненависті? (Йдеться про перекваліфікацію «хуліганки» на щось серйозніше.) Що тепер станеться із законопроектом 8711? Чи мають люди право на пропагування гомо- чи гетеросексуальності? Чому жодна з традиційних Церков не висловила занепокоєння з приводу гомофобного насильства? Яким є потенціал агресії сучасної молоді? Що таке «здорове суспільство»?
Reply
Маю до вас єдине питання - як ви оціюєте перспективи ЛГБТ-руху за умови, наприклад, якщо в Україні буде заборонено діяльність фондів і суспільних організацій із іноземним фінансуванням?
Reply
Reply
Leave a comment