ти - даль, і подолаєш іншу даль (с)
бракує літер, щоб скласти їх в слова. бракує кави чорної міцної.
вже літо. вигора трава. а ми все бавимось у *хто є?*
хто винен у чужих думках? хто випив молоко останнє зранку?
хто куштуватиме кисіль на смак? чи хто порушить першим цю мовчанку?
кортить сказати? ліпше не кажи, коли в очах засіли чорні круки.
на тім шляху є тільки дві меж'і - не сплутай поміж інших мої руки.
ми бачили, як починався дощ. у горах дихати так легко й вогко.
і я замріялась.
ми би приїхали туди на місяць.. винайняли будиночок на схилі. зранку я б смажила для тебе млинці (паляцинки), цілувала в щоку і спускалася до моря. так щоб вітер пронизував тіло своєю прохолодою, а довкола ні душі. лиш горнятко з кавою і слова, розкидані на папері простим олівцем. заходила б у воду по кісточки і чекала на тебе.
там квітли гортензії. я полюбила сухе вино. і дощ у горах. не перестала боятись глибини.. від неї так само паморочиться в голові.
і я все згадувала *Гонихмарника* Дари Корній.
здавалось, що хтось сидить у горах і у великому котлі готує якесь вариво.. так хмари тримались вершин.
це море було особливим для нас. і дихалось там по-особливому.
*Момент кохання* у Франка.. змушував серце битись гучніше. той монолог неначе шкіру роз'їдав.
*Зірка для тебе* Дари Корній.. змушувала захлинатись внутрішнім морем. слова бувають настільки сильними.
до осені так близько.