дивно.
Во власти женщины.
книга/кіно. ніколи б не подумала, що мені може сподобатись такого роду література. я люблю емоційність. у всьому. а тут- чоловіча лаконічність, уривчасті фрази, шматкові навіть, скупість епітетів і просто певна раціональність та обмеження.
скільки слів про сьогодення. в цьому істина.
*я решил влюбиться в нее до безпамятства. решил начать прямо с утра* (с)- усміхає. певна дитячість. якесь безглузде і безпідставне свідчення того, що чуттями можна керувати.
споглядаю..
а ліва рука мерзне дужче за праву. мені здавалось, це неможливо.
*они пили сухое вино* (с). а я не люблю сухе. вірніше, люблю лиш перший ковток. а тоді на вустах лишається терпкість. і цього вже достатньо.
стенографія думок трьохдобової давнини.
я люблю звертання на Ви, коли мерзнуть руки і каву, валятися на траві чи у пожовклому листі, малинове варення та черешні, дивитись на небо допоки не запаморочиться в голові від пропливаючих повз хмар, зелений чай зранку і молоко на ніч, шарфи і довгі рукава светрів, всміхатись в вагонах метрополітену і заплющувати очі, мандарини на новий рік і глінтвейн у морозну погоду, міряти калюжі під зливою і відчувати, як вітер куйовдить волосся теплого вечора, обійматись і прокидатись посеред ночі, щоб солодко заснути, французьке кіно і червоне напівсолодке, львівські трамваї і ліхтарі вечірнього міста, мовчання і чужі очі..
вчорашньо-нічне.
бачити з вікна літаки.
