(no subject)
«УКРАЇНА, ЗА ЯКУ ТИ ВІДДАВ СВОЄ ЖИТТЯ, ПРОДОВЖУЄ ЖИТИ БЕЗ НАДІЇ...»
Цими днями журналісту Георгію Гонгадзе виповнилося б 43. Але вже 12-ий рік, як його нема з нами, хоч обезголовлене тіло журналіста і досі не поховане...
Пропонуємо вам лист його дружини Мирослави Гонгадзе «З днем народження, Гія!», опублікований на інтернет-сайті «Українська правда», засновником якого і був журналіст Гонгадзе
Спливає час, життя заповнюється новими подіями, людьми, почуттями, але незмінним залишається, що тебе немає з нами.
Цей день не мусить бути сумним. День народження - це день надії і радості. У день народження прийнято вітати і бажати. І тебе є з чим вітати. Твої діти і дітища ростуть і міцніють. Нана і Соломія повсякденно тішать успіхами, наповнюючи моє життя змістом та відповідальністю. Звичайно, їм бракує батька, особливо зараз, у їхні 15, коли вони намагаються зрозуміти, хто вони, і шукають своє місце і місію. Але ти передав їм свій талант та відвагу, мені залишається лише відшліфувати подароване тобою і Богом.
Твоє дітище «Українська правда» також успішно живе і продовжує гуртувати навколо себе не байдужих і спраглих до правди. Їх сотні тисяч і їх число росте з дня на день.
Ти любив, щоб у цей день поряд було багато друзів, усмішок, вина та довгих і мудрих грузинських тостів. Сьогодні, хоча і без тебе, але багато хто підніме келих за те, що ти з нами був. Мільйони сьогодні тебе пам'ятають і поважають. Ти сказав своє слово і зробив свій вчинок, нам залишається лише відповісти алаверди. Поки що це залишається найбільшим викликом для нас усіх.
Україна, за яку ти був готовий і віддав своє життя, продовжує жити без надії. Від твоєї смерті країна пішла по третьому колу спіралі, яка веде у нікуди. Ті ж обличчя у політиці, така ж безвихідь у суспільстві, і така ж зневіра і невіра людей у свої сили. Одиниці сміливців губляться у масі слабких, розчавлених та пристосуванців. І поки кількість тих, хто готовий не миритись, не збільшиться, а маса розумних, але слабких, не набереться сили, марно сподіватись на якісь зміни.
Нам потрібно більше таких, як ти. Сьогодні кожен, перш за все для власного добра, мусить нарешті вирішувати не з позиції страху, а з позиції відваги. Саме тому кожен мусить зробити бодай маленький, але крок, щоб змінити своє життя і життя навколо себе.
Треба перестати нарікати на владу, яка погана, треба запитати себе, а що зробили ми, щоб вона стала кращою, відповідальнішою і чеснішою?
Чи оглянулись ми навколо і серед своїх друзів, знайомих, колег побачили лідера, якого можна підтримати?
Чи готові ми знову йти до виборчих дільниць і голосували за інерцією, в черговий раз зраджуючи собі, усвідомлюючи, що ті, за кого ми голосуємо, будуть такими ж самісінькими, як і ті, що сьогодні нами керують?
На алаверди я не боюсь сказати, що зробила і роблю усе, що у моїх силах, щоб життя тих, хто від мене залежний, і тих, хто до мене дослухається, було кращим, усвідомленішим і наповнене змістом. Тому у цей день народження Георгія у мене є одне побажання нам усім - бути чесними перед собою.
http://www.volyn.com.ua/
Цими днями журналісту Георгію Гонгадзе виповнилося б 43. Але вже 12-ий рік, як його нема з нами, хоч обезголовлене тіло журналіста і досі не поховане...
Пропонуємо вам лист його дружини Мирослави Гонгадзе «З днем народження, Гія!», опублікований на інтернет-сайті «Українська правда», засновником якого і був журналіст Гонгадзе
Спливає час, життя заповнюється новими подіями, людьми, почуттями, але незмінним залишається, що тебе немає з нами.
Цей день не мусить бути сумним. День народження - це день надії і радості. У день народження прийнято вітати і бажати. І тебе є з чим вітати. Твої діти і дітища ростуть і міцніють. Нана і Соломія повсякденно тішать успіхами, наповнюючи моє життя змістом та відповідальністю. Звичайно, їм бракує батька, особливо зараз, у їхні 15, коли вони намагаються зрозуміти, хто вони, і шукають своє місце і місію. Але ти передав їм свій талант та відвагу, мені залишається лише відшліфувати подароване тобою і Богом.
Твоє дітище «Українська правда» також успішно живе і продовжує гуртувати навколо себе не байдужих і спраглих до правди. Їх сотні тисяч і їх число росте з дня на день.
Ти любив, щоб у цей день поряд було багато друзів, усмішок, вина та довгих і мудрих грузинських тостів. Сьогодні, хоча і без тебе, але багато хто підніме келих за те, що ти з нами був. Мільйони сьогодні тебе пам'ятають і поважають. Ти сказав своє слово і зробив свій вчинок, нам залишається лише відповісти алаверди. Поки що це залишається найбільшим викликом для нас усіх.
Україна, за яку ти був готовий і віддав своє життя, продовжує жити без надії. Від твоєї смерті країна пішла по третьому колу спіралі, яка веде у нікуди. Ті ж обличчя у політиці, така ж безвихідь у суспільстві, і така ж зневіра і невіра людей у свої сили. Одиниці сміливців губляться у масі слабких, розчавлених та пристосуванців. І поки кількість тих, хто готовий не миритись, не збільшиться, а маса розумних, але слабких, не набереться сили, марно сподіватись на якісь зміни.
Нам потрібно більше таких, як ти. Сьогодні кожен, перш за все для власного добра, мусить нарешті вирішувати не з позиції страху, а з позиції відваги. Саме тому кожен мусить зробити бодай маленький, але крок, щоб змінити своє життя і життя навколо себе.
Треба перестати нарікати на владу, яка погана, треба запитати себе, а що зробили ми, щоб вона стала кращою, відповідальнішою і чеснішою?
Чи оглянулись ми навколо і серед своїх друзів, знайомих, колег побачили лідера, якого можна підтримати?
Чи готові ми знову йти до виборчих дільниць і голосували за інерцією, в черговий раз зраджуючи собі, усвідомлюючи, що ті, за кого ми голосуємо, будуть такими ж самісінькими, як і ті, що сьогодні нами керують?
На алаверди я не боюсь сказати, що зробила і роблю усе, що у моїх силах, щоб життя тих, хто від мене залежний, і тих, хто до мене дослухається, було кращим, усвідомленішим і наповнене змістом. Тому у цей день народження Георгія у мене є одне побажання нам усім - бути чесними перед собою.
http://www.volyn.com.ua/