Доля - це тільки розвиток характеру
"Ну от і все" - самому собі сказав він, тримаючись за турнікет.
"Нарешті все мине".
Вона, навіть не озирнувшись, спускалась по ескалатору. А йому, йому вже нічого не лишалось, як тільки повернутися й вкотре почати ламати її образ. Ні, він не почувався пригніченим, його переповнювали незбагненні суміші емоцій польоту і падіння. Радості тих чотирьох годин, що провів із нею, незабутніх поглядів і розмов, які ще дужче вражали своєю схожістю. Схожістю з єдиною тою, яку давно знав, вибрав і на яку безнадійно сподівався.
Печаль була від усвідомлення неможливості бути разом, від власної нікчемності, від неможливості стати для неї тим, чим є для нього вона. Безсилий.
Біль був ще десь там, глибоко в майбутніх роздумах, а на тепер він почувався, як після дня найкращого в житті, повного яскравих вражень, почуттів, сподівань, доторків. Торкатись рукою руки - відчувати.
"Нарешті все мине".
Вона, навіть не озирнувшись, спускалась по ескалатору. А йому, йому вже нічого не лишалось, як тільки повернутися й вкотре почати ламати її образ. Ні, він не почувався пригніченим, його переповнювали незбагненні суміші емоцій польоту і падіння. Радості тих чотирьох годин, що провів із нею, незабутніх поглядів і розмов, які ще дужче вражали своєю схожістю. Схожістю з єдиною тою, яку давно знав, вибрав і на яку безнадійно сподівався.
Печаль була від усвідомлення неможливості бути разом, від власної нікчемності, від неможливості стати для неї тим, чим є для нього вона. Безсилий.
Біль був ще десь там, глибоко в майбутніх роздумах, а на тепер він почувався, як після дня найкращого в житті, повного яскравих вражень, почуттів, сподівань, доторків. Торкатись рукою руки - відчувати.