Пам'ятаємо
Кілька днів тому наснився сон:
По площі біля вікна, з якого дивлюсь, проходять солдати - учасники параду, вони несуть червоні прапори-знамена, проходить одна група, друга третя, і тут помічаю, що один з солдат відстає і збивається з кроку, він прикульгує і йде як може. Усвідомлюю, що люди ці це ті,що пройшли весь жах війни, і не винні вони в тому, що втратили в тій двохсторонній м"ясорубці, хто здоров"я а хто життя.
Прокинувся від того, що плакав.
Один мій дід був на розмінуванні, інший в парі з іншим солдатом був кулеметником.
Пилип, що був на розмінуванні, розповідав, що з групи 30 чоловік вижили лише 2 чи трое.
Микита, коли я його просив розповісти про війну, по суті нічого не розповідав, на його очах з"являлись сьози. Коли він вмирав (кілька років тому), встав зранку, помолився Богу, випив яйце, приліг на печі, коли підійшли до нього, сказав ідіть від мене.
Ясно, що були менш вразливі, були більш вразливі, але так розумію, більшість бравадних геройських історій це прикраси тих хто сидів в тилу, командував чи ніс агітацію, звичайно були подвиги, але була реальна місорубка, коли нквд не давало ступити кроку назад, командування часто було малограмотне і амбітне, усі чули про Жукова, а про те, що солдати його називали мясником, далеко не всі. Видатним полководцем був маршал Рокосовський
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9,_%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD_%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
у фільмі про нього http://www.ex.ua/view/2087359 багато недосказано, але багато стає і ясно.
І ніколи мої покійні діди не ганьбили владу, не ганьбили бо боялись. Історія і факти дуже перекручуались і приховувались, від годинника на руці
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24092521.html
до Ржевської битви http://rshew-42.narod.ru/
Лісника, який бачив розстріли Катині, і відсидів в одиночці 25 років.
Зараз багато говорять відмінити це свято чи змінити назву, як на мене це не суттєво, хай буде день перемоги, краще хай би був день пам"яті чи вшанування.
Шана тим хто загинув і ти хто вижив, тим хто зберіг людяність, незважаючи ні на що.
P.S. Напевно лозунг "Будь готов - всегда готов", мав на увазі вмерти за ідеї керівництва ссср.