Mar 10, 2006 12:43
…людська відповідь на зміни….
Шукаю будь-які ознаки твоєї присутності
В пам’яті простору.....
Забуваю твоє обличчя,
Коли чіпляюсь за твої слова і вчинки.
Лаючи свої невдалі чи незграбні фрази
Все ж намагаюсь чимось це виправдати...
Здається, що все що було раніше,
було так давно,
Що я не можу пояснити
Не можу зізнатись
Чи скаржитись.....
Так давно, що я не пам’ятаю вже
як вижила ці три дні без сонця.
Залишити свій словник цинізмів
І боротись невідомо за що.
Невже все справді таке,
Яким здається?
І не можна не стомитись
Грати в ці ігри
Чи довірити їх комусь іншому.
Тільки дай мені причину
І я знайду виправдання,
щоб не піти звідси самій...
….одного ранку, снідаючи...
Знайдеш в роті ключа
З золотою монетою на кінці.