Фотомоб-2
Через haidamac
*****************************
Така гра:
* Ви лишаєте коментар
* я обираю будь-яку фотографію\картинку у Вас в ЖЖ та прошу розповісти про неї щось цікаве і пізнавальне
* Ви постите розповідь з фото у власному ЖЖ з публікацією умов гри, щоб Ваші друзі теж могли пограти
*****************************
haidamac вибрав цю картку:
Продовжую грати в фотомоб :) Оскільки правилами ніби не заборонено, то постив коменти в двох журналах :)
Тепер про фото. Було це, значить, 8 квітня 2006 року. В містах вже всі про зиму почали забувати - весна йде повним ходом. Але зібралась група ентузіастів, яким кілька місяців зими було замало, і щоб не чекати більше як півроку до нових снігів і морозів посунула та банда в гори. По приїзді в Осмолоду взнали, що за останні два дні в горах випало майже метр свіжого снігу. На той момент всі гори навколо були повністю затягнуті хмарами і серед народу почали закрадатися сумніви щодо доцільності сходження. Ну, але вже якщо приїхали, то відступати було якось незручно, врешті-решт завжди можна повернутись. Отож, бажаючі взяли по кілька цегол для пічки в притулку на полонині Плісце і дружно вирушили долиною Котельця в напрямку Плісця, звідки планувалось вийти на вершину Грофи. В долині потоку було багато свіжого снігу, тому досить часто провалювались по пояс, а по коліна - кожен-другий крок. В одному місці зійшла лавина, яка нанесла купу снігу і повалила трохи дерев, які при сходженні лавини, мабуть, ломились як сірники. Коли дійшли до першого крутого підйому вперше виглянуло сонце, а на полонині вже повністю розпогодилось. Там була справжня зимова казка: сонце, мороз, смереки вкриті свіжим снігом і чудові краєвиди. Залишивши цеглу в притулку пішли далі до вершини. Якщо влітку на шлях з Плісця до Грофи витрачається хвилин 30, то по снігу йшли майже годину, але це було варто того, бо з вершини відкрились неймовірної краси краєвиди. Все як на долоні: Паренки, Молода, Яйко-Ілемське, Аршиця, Великий і Малий Канусяки, трохи далі Сивуля, Ігровець і ще багато чого. Незважаючи на холодний і сильний вітер вершину не дуже хотілось покидати, бо не кожного разу вдається таку красу побачити, але тим не менше вже пора спускатись, бо день все ще короткий. В результаті останні кілометри йшли в повній темряві, а потім були вечеря і ночівля в Осмолоді.
На фото: на ближньому плані Малий і Великий Канусяк, вдалині Ігровець і Сивуля.
Більше фотографій з тої поїздки можна подивитись тут.
*****************************
Така гра:
* Ви лишаєте коментар
* я обираю будь-яку фотографію\картинку у Вас в ЖЖ та прошу розповісти про неї щось цікаве і пізнавальне
* Ви постите розповідь з фото у власному ЖЖ з публікацією умов гри, щоб Ваші друзі теж могли пограти
*****************************
haidamac вибрав цю картку:
Продовжую грати в фотомоб :) Оскільки правилами ніби не заборонено, то постив коменти в двох журналах :)
Тепер про фото. Було це, значить, 8 квітня 2006 року. В містах вже всі про зиму почали забувати - весна йде повним ходом. Але зібралась група ентузіастів, яким кілька місяців зими було замало, і щоб не чекати більше як півроку до нових снігів і морозів посунула та банда в гори. По приїзді в Осмолоду взнали, що за останні два дні в горах випало майже метр свіжого снігу. На той момент всі гори навколо були повністю затягнуті хмарами і серед народу почали закрадатися сумніви щодо доцільності сходження. Ну, але вже якщо приїхали, то відступати було якось незручно, врешті-решт завжди можна повернутись. Отож, бажаючі взяли по кілька цегол для пічки в притулку на полонині Плісце і дружно вирушили долиною Котельця в напрямку Плісця, звідки планувалось вийти на вершину Грофи. В долині потоку було багато свіжого снігу, тому досить часто провалювались по пояс, а по коліна - кожен-другий крок. В одному місці зійшла лавина, яка нанесла купу снігу і повалила трохи дерев, які при сходженні лавини, мабуть, ломились як сірники. Коли дійшли до першого крутого підйому вперше виглянуло сонце, а на полонині вже повністю розпогодилось. Там була справжня зимова казка: сонце, мороз, смереки вкриті свіжим снігом і чудові краєвиди. Залишивши цеглу в притулку пішли далі до вершини. Якщо влітку на шлях з Плісця до Грофи витрачається хвилин 30, то по снігу йшли майже годину, але це було варто того, бо з вершини відкрились неймовірної краси краєвиди. Все як на долоні: Паренки, Молода, Яйко-Ілемське, Аршиця, Великий і Малий Канусяки, трохи далі Сивуля, Ігровець і ще багато чого. Незважаючи на холодний і сильний вітер вершину не дуже хотілось покидати, бо не кожного разу вдається таку красу побачити, але тим не менше вже пора спускатись, бо день все ще короткий. В результаті останні кілометри йшли в повній темряві, а потім були вечеря і ночівля в Осмолоді.
На фото: на ближньому плані Малий і Великий Канусяк, вдалині Ігровець і Сивуля.
Більше фотографій з тої поїздки можна подивитись тут.