Буськ. Церква святої Параскеви (1708 р.)
На сьогоднішній день в Буську є два дерев"яних храми. Про церкву святого Онуфрія в передмісті Воляни я вже колись розповідав (можна глянути тут), зараз же мова піде про другий дерев"яний храм міста - церкву святої Параскеви.
Храм було зведено у 1708 році в передмісті Довга Сторона (зараз це вулиця Шашкевича), про що свідчить напис на надпоріжнику дверей бабинця. Конструкція святині є доволі унікальною для українських церков, адже є рідкісним випадком дерев"яного храму у вигляді ротонди.
Перша перебудова церкви відбулась у 1807 році, коли було піднято стіни вівтарного зрубу. Зроблено це було задля встановлення нового високого вівтаря, який не влізав у старий низький простір вівтарної частини храму. Можливо десь в той же час було прибудовано бабинець.
На початку ХХ століття з північного боку вівтаря було прибудовано ризницю.
У 1963 році церкві надано статус пам"ятки архітектури.
Чергова реконструкція храму відбулась у 1983 році, коли за проектом І.Могитича і В.Швеця церкві було надано первісного вигляду. Було розібрано бабинець і ризницю, понижено до початкового рівня стіни вівтарної частини храму, а також відкрито старі вікна.
Свого часу богослужіння в церкві проводив отець Омелян Петрушевич, батько президента ЗУНР Євгена Петрушевича. Цілком ймовірно, що саме в цьому храмі був хрещений мабутній політичний діяч.
На жаль, сьогодні церква перебуває в аварійному стані. У 2007 році храм навіть було відімкнено від електопостачання, шоб уникнути можливої пожежі від електричного замикання. Потребує заміни гонтове покриття даху, а також частина брусів, які або прогнили, або сильно понищені шкідниками, через що в стінах утворились отвори і щілини, а сама церква трохи похилилась. Реставраційні роботи потрібно провести якомога швидше, бо інакше не буде що відновлювати. Навіть попри те, що у 2007 році було виготовлено проектно-кошторисну документацію на відновлення храму, кошти на реставрацію не було виділено і на даний момент їх немає.
Цікаво, що після того як кілька років тому в храм повернули іконостас, церква перестала нахилятись. Люди, які наглядають за святинею, напівжартома кажуть, що зараз іконостас тримає увесь храм.
Вівтарна частина храму:
Гонтове покриття церкви потребує заміни, адже сьогоднішній його стан не може протидіяти потраплянню вологи всередину храму під час дощів і танення снігу.
Навіть по фото видно жалюгідний стан гонту.
Поруч з церквою розташовується конструкція імпровізованої дзвіниці.
Тепер заглянемо всередину храму.
Іконостас було перемальовано у 1890 році.
Сучасний вигляд іконостасу:
Розписи стін в церкві зробив невідомий народний майстер в кінці XVIII століття.
