Устя-Зелене
Сьогодні Устя-Зелене являє собою звичайне село в глухому кутку Монастириського району Тернопільської області, яке розташовується на мальовничому березі Дністра. В наші дні поруч не проходить жоден з важливих шляхів, врешті навіть нормальних доріг сюди нема, тому і мандрівники навідуються сюди не часто, хіба що інколи хтось поруч з селом сплавляється по Дністру. Проте в історії поселення були і кращі часи.
Перші письмові відомості про Устя-Зелене датуються ХV століттям, хоча деякі дослідники вважають, що поселення тут з'явилось двома століттями раніше. Якби там не було, але у 1548 році місто носило назву Устя-Рожеве (Рожане Устє), а згодом з невідомих причин містечко змінило колір на Зелений. Протягом кількох століть Устя-Зелене було типовим для Галичини містечком, яким почергово володіли роди Бучацьких, Сенявських, Язловецьких, Мелецьких, Потоцьких. У грудні 1548 року на прохання тодішнього власника поселення Яна Мелецького король Сиґізмунд II Авґуст надав Устю-Зеленому мегдебурзьке право, а також звільнив місто від податків. Міський статус поселення мало до Другої світової війни, а за перших совєтів Устя-Зелене навіть встигло отримати статус районного центру. Проте війна назавжди змінила існуючий тут протягом століть стан речей - єврейське населення було винищене, а поляків виселили на територію сучасної Польщі, залишились лише українці. Про те, що колись тут мешкали євреї сьогодні нагадує лише старий кіркут. Від польського минулого залишилось більше - шикарний пізньобароковий костел Пресвятої Трійці, на якому зупинимось трохи детальніше.
Римо-католицьку парафію в Усті-Зеленому було засновано у 1579 році на кошти подільського воєводи Миколи Мелецького. Ймовірно першим храмом була мурована замкова каплиця святих Якуба і Анни. У 1600 році в містечку з'явився окремий парафіяльний костел. Згідно опису 1718 року дерев'яний костел як і замкова каплиця перебували в незадовільному стані, погрожуючи обвалитись. Тому було прийнято рішення про будівництво нового храму. Костел зводили протягом 1718-1735 років на кошти Ієроніма Дунін-Голавінського.
У 1741 році костел оточили муром. Тоді ж звели високу дзвіницю, на якій зберігся герб Потоцьких Пилява, що говорить про причетність роду до будівництва споруди. У храмі збереглась датована 1614 роком могильна плита, яка ймовірно потрапила сюди з замкової каплиці або костелу-попередника.
У 1945 році храм було закрито, а в його приміщеннях влаштували зерносховище. У 1991 році костел повернули римо-католикам. У 1994 році почались відновлювальні роботи, в результаті яких нетипово для більшості сіл Тернопільщини сьогодні костел має вельми пристойний вигляд. На даний момент храм виступає у якості філіального костелу Бучацької парафії. Проте через відсутність католиків в Усті-Зеленому храм практично не використовується, лише інколи на свята сюди приїздить ксьонз з Бучача, але не зважаючи на це костел підтримується в хорошому стані.
А тепер подивимось на деякі деталі храму.
Герб Потоцьких Пилява над нішею в нижній частині дзвіниці:
Портал з входом до храму:
Кольорова ліпнина над входом:
Ліворуч від входу в ніші скульптура святого Петра:
Праворуч - скульптура святого Павла:
Окрім великих волют фронтон прикрашають п'ять скульптур святих:
Найвищу з них облюбували лелеки, які влаштували тут своє гніздо:
Шпиль:
Через дорогу від костелу можна побачити церкву Собору Пресвятої Діви Марії 1893 року побудови:
