Дерев'яні церкви Виженки
Виженка - доволі велике село, яке розташовується в кількох кілометрах на південь від райцентру Вижниці. Власне тут розпочинаються Буковинські Карпати, а також край Буковинської Гуцульщини. Село відоме з ХVІІІ століття, тоді воно називалось Верхня Вижниця. З середини ХІХ століття і до Першої світової війни Виженка була відомим курортом в Австро-Угорщині. Славу курорту село втратило протягом ХХ століття, проте зараз місцеве населення сподівається знову розвинути туристичний потенціал Виженки.
Оскільки село розташовується в долині однойменної річки поміж гірських схилів, то по суті поселення розтягнулось вздовж річки однією довгою вулицею, яка згодом переходить в дорогу на перевал Німчич. Для туриста це є досить зручно, оскільки не доведеться блукати поміж вулиць в пошуку потрібних об'єктів.
Першою цікавинкою Виженки є церква Іоана Сучавського, яку було зведено в 1792 році. За переказами колись саме на цьому місці предки місцевого населення боронились від орд хана Батия. Храм є пам'яткою архітектури національного значення.
Церква розташовується на підвищенні, тому її яскраві жовті кольори видно здалеку на фоні темно-зелених гір. Варто відмітити, що храм дуже гармонійно вписується в навколишню мальовничу місцевість. Навколо церкви розташовується доволі старий місцевий цвинтар, а місце справді викликає якісь спокійно-позитивні відчуття. Власне, так і мало би бути на всіх кладовищах.
Ще наприкінці ХХ століття церква була покрита гонтом як на даху, так і на стінах. Вже в часи незалежності старий гонт замінили бляхою на даху, а стіни покрили шалівкою і пофарбували в яскраво-жовтий колір. Як не дивно, але в даному випадку такий ремонт чомусь не викликає в мене відрази, бо все одно храм виглядає вельми цікаво і навіть природно.
За півтора-два кілометри на південь або вище за течією річки від церкви Іоана Сучавського розташовується ще один дерев'яний храм Виженки - церква святого Миколая.
Храм є порівняно молодим - його було зведено протягом 1921-1925 років у типово гуцульському стилі.
На жаль, сьогодні храм майже повністю покритий бляхою, хоча його риси все одно виглядають цікаво.
Як і біля передньої церкви, тут також навколо храму розташовується цвинтар.
В наші дні бічний вхід до церкви обладнано декорованими кованими дверима.
Мабуть більш цікавою за сам храм є вдвічі старша за нього невелика мурована капличка, яка розташовується поруч з ним.
А цікавість капличка в першу чергу викликає написом, який можна вважати своєрідною скаргою місцевих селян на важкі умови панщини в першій половині ХІХ століття. Ось про що тут написано: "Браття милі! Р. 1820 толоки, ліси і всі добра були людські. Р.1822 інженери записали ляхам, а люди о том не розуміли. Ляхам мусили кожний робити 3 дні на тиждень панщини. Як не прийшов на панщину, то давали 50 до 70 буків, що кров йшла". Також в кінці згадується про інші біди місцевого населення - голод та епідемію холери.
Капличка є пам'яткою історії, про що говорить таблиця, встановлена на ній ще в радянські часи.
Далі шлях пролягає до перевалу Німчич, дорога до якого з боку Виженки є спокійно проїзною для легкового автомобіля, на відміну від підйому з протилежного боку зі сторони села Розтоки. Ну, але це вже тема для окремої розповіді.