Вишнівецький замок-палац
У Вишнівці був двічі - перший раз навесні 2008 року (можна подивитись тут), а вдруге за чотири роки - навесні 2012-го. Якщо першого разу погода відверто підвела - Вишнівець зустрів рясним дощем, то друга спроба була більш вдалою в плані погоди, відповідно і умови для фотографування були більш сприятливими.
Розпочнемо з короткої історичної довідки. Вишнівець - невелике містечко у Збаразькому районі на Тернопільщині, перша згадка про яке датується 1395 роком. Саме в той час Дмитро Корибут Ольгердович став власником кількох поселень на Волині, які перейшли у його володіння взамін Новгород-Сіверського князівства, яке Дмитро Корибут втратив внаслідок конфлікту з литовським князем Вітовтом.
Наприкінці ХIV століття на правому березі Горині було зведено замок, який ймовірно являв собою дерев'яно-земляні укріплення. У 1494 році Вишнівець був практично повністю зруйнований під час нищівного набігу татар. Після цього замок і місто на цьому місці більше не відновлювались, а поселення стало називатись Старим Вишнівцем.
Новий замок було зведено з ініціативи князя Михайла Вишневецького на новому місці на лівому березі Горині наприкінці ХV століття. З того часу Вишнівець став основною резиденцією князів Вишневецьких, серед яких найвизначнішими представниками були: Дмитро Байда-Вишневецький - засновник Запорізької Січі, Ярема Вишневецький - відзначився особливою затятістю і жорстокістю у боротьбі з військами Богдана Хмельницького, Михайло Корибут Вишневецький - король Речі Посполитої.
Протягом історії замок неодноразово піддавався нападам татарів та козаків, відповідно періодично зазнавав перебудов з метою укріплення. У 1720 році останній представник роду Вишневецьких Михайло-Серватій перебудував твердиню на розкішний палац. Після його смерті у 1744 році Вишнівець перейшов у власність родини графів Мнішеків, які надали споруді ще більш вишуканішого вигляду.
В середині ХІХ століття Мнішеки продали палац, після чого він ще кілька разів переходив з одних рук в інші. Часті зміни власників посприяли розпорошенню історичних і культурних надбань, які зберігались в палаці, і серед яких були велика і відома бібліотека, багато картин та інших цінних речей.
Під час Першої світової війни палац був сильно спустошений австро-угорськими і російськими військами, проте у міжвоєнні роки споруду було відновлено. Під час Другої світової війни палац знову сильно постраждав. В радянські часи в будівлі господарювали бібліотека, ПТУ, будинок культури і навіть шкіргалантерейна фабрика.
З 2005 року в палаці почались реставраційні роботи, які тривають по сьогоднішній день і, схоже, тривати будуть ще довго. Зараз комплексом завідує Державний історико-архітектурний заповідник "Замки Тернопілля".
У 1530 році між замком і річкою було зведено церкву Вознесіння Христового, яка стала родовою усипальницею родини Вишневецьких.
Трохи дивно, що церкву, в якій було поховано визначних представників роду Вишневецьких було винесено за замкові мури. Все-таки ворогам легше би було сюди добратись і познущатись над похованнями.
Меморіальні таблиці на церкві:
Головна брама палацового комплексу:
Брама і огорожа, що оточує територію палацу:
Пам'ятник Дмитру Байді-Вишневецькому, засновнику Запорізької Січі:
Вид на палац і церкву з іншого боку ставу на Горині:
І на завершення кілька панорам.
Вид на головний корпус палацового комплексу:
Господарські будівлі:
Замкові стіни:
