Золотопотоцький замок
В Золотому Потоці був тричі - у 2008, 2010 і 2012 роках. Під час перших двох поїздок неодмінно падав дощ, при чому що на під'їзді до містечка, що після від'їзду з нього була сонячна погода. Третя спроба виявилась більш вдалою, хоча і цього разу небо грозилось в будь-який момент розійтись рясним дощем, але таки стрималось, що накінець-то дозволило оглянути замок з різних боків.
Для початку скажу кілька слів про історію містечка і замку. Поселення відоме з XIV століття під назвою Загайполе. У першій половині XVІ століття король Речі Посполитої Сигізмунд І подарував за заслуги Загайполе і сусідній Соколів Якубу Потоцькому, який у 1570 році домігся добути для поселення статусу міста. Тоді ж населений пункт отримав нову назву - Золотий Потік. У 1601 році містечко отримує магдебурзьке право, а син Якуба Потоцького Стефан розпочинає будівництво замку на південній окраїні поселення. Оскільки природного захисту дана місцевість не надавала, то твердині довелось розраховувати виключно на штучні конструкції.
Замок був квадратним в плані з баштами по кутах і ще однією баштою над воротами. Довжина стін між баштами сягала приблизно 80 метрів, а їх товщина була понад півтора метри. По всьому периметру в стінах були прорізані бійниці. Замковий палац розташовувався біля північно-західної стіни твердині. Початково це була одноповерхова будівля, до якої значно пізніше добудували другий поверх.
У 1672 році замок в Золотому Потоці захоплюють турки, а у 1675 році після того як сейм Речі Посполитої відмовився ратифікувати Бучацький мирний договір турки новою хвилею взялись опустошати Поділля. Тоді ж золотопотоцьку твердиню знову було зруйновано, проте укріплення досить швидко відбудували. З тих пір замок практично без змін простояв до кінця XVІІІ століття.
У 1786 році Микола Потоцький продає замок разом з містечком Гнату Скварчинскому. Через незначний час новим господарем Золотого Потоку стає магнат Ольшевский, потомок роду Потоцьких. У 1840 році Ольшевский вирішив побудувати новий розкішний палац неподалік від замку, з якого і черпав не тільки будівельний матеріал, але і його оздоблення - обрамлення вікон і дверей, балюстради і т.д. Проте магнат не розрахував своїх можливостей і мастштабне будівництво викачало з нього усі кошти, добудувати палац не судилось, а Золотий Потік довелось продати Яну Стойовскому, який в свою чергу продає замок равину Ізраєлю Фрідману. Саме в той період відбувається найбільший занепад твердині. У 1875 році замок купує австрійський посол Володимир-Іполіт Гнєвош, родина якого володіла твердинею до 1939 року. В радянський час в замку було влаштовано катівню НКВС. Потім в твердині розміщувались районні установи, які з часом замінили різноманітні майстерні, а згодом замок зовсім опустів.
У 2008 році замок увійшов до складу бучацького відділу історико-архітектурного заповідника "Замки Тернопілля". З тих пір триває перманентна реставрація замку.
А тепер перейдемо до перегляду фотографій.
В'їздна брама:
Вона ж трохи ближче:
Північна башта:
Північно-східна стіна і східна башта:
На ближньому плані східна башта, а в далині південна:
Східна, надбрамна і північна башти:
Східна башта:
Ще раз східна башта:
Південна башта:
Вона ж трохи ближче:
І ще ближче:
А тепер з іншого боку:
Південна башта і південно-західна стіна:
Надбрамна башта і палац від південно-західної стіни:
Замковий палац:
Палац з замкового подвір'я:
Північна башта:
Господарські будівлі і східна башта:
Східна башта з подвір'я:
Південна башта з замкового подвір'я:
Надбрамна башта:
А тепер подивимось на оздоблення замкових споруд.
Вікна надбрамної башти:
Колись тут був вхід зі сходами:
Вхід до прибудованої до надбрамної вежі будівлі:
Одне з вікон:
Обгоріле оздоблення у вході в замок:
І на завершення кілька панорам твердині:
