Ти vs Ви
Ще один «ідейний» пост. Може, час ввести новий тег? Цього разу про суспільні умовності, про вживання «ти» та «ви». Загалом, мені байдуже, як до мене звертаються, але для мене важливими є кілька речей:
1. Симетрія. Не люблю, коли мені «тикають» в ситуації, коли я змушений звертатися на «ви» (наприклад, чиновники, або викладачі), це є неповагою. А ще більше не люблю іншим тикати, коли до мене звертаються на «ви». Зокрема, це стосується дітей. Я автоматично переходжу на ви, коли мені «викають».
2. Побажання протилежної сторони. Є різні люди з різними поглядами. Я можу звертатися на «ти» або на «ви», якщо про це просить мій співрозмовник. Часто зустрічав людей старшого віку, що не переносять «викання», вважаючи це ознакою старості абощо. Наприклад, у нас є один в інституті науковець доволі за 50, що всіх прохає звертатися «на Юрек» і на «ти».
Чим старший стаю, тим частіше уживаю «ви» щодо незнайомих людей, зокрема теж в інтернеті. Переходжу на «ти» тільки після прохання співрозмовника. Незважаючи на те, що сам я цілком підтримую цю систему умовностей, я б волів, аби всі люди зверталися один до одного просто за ім’ям і на «ти», не трахаючи один одному мозок.
Окремим пунктом ненавиджу, коли до мене звертаються по-батькові (на щастя, ніхто ще до цього не додумався, але я вже ненавиджу :)) або називають Юрієм (крім іноземців).
У Польщі правила ввічливості приблизно такі ж, як і в нас. І так само реклама «тикає». З тією різницею, що замість ідіотських російських звертань «мальчик, парень, мужчина, дедушка, молодой человек» (і як вони визначають, хто молодой человек, а хто вже дедушка?) тощо, вживається просте і зрозуміле «прошу пана/пшепрашам пана». З іншого боку, тут поширене звертання за професією або за посадою: пане інженере, пані професор, пані керівничко, пане докторе тощо. А от «пане маґістре» я не чув, що цікаво. Загалом, студенти так і звертаються до викладачів: пане професоре або пані доцент (жіночі аналоги професій у польській мові чомусь рідко уживаються), або пане докторе.