П'ятниця, вечір, Бабуїн, закарпатські музики, ... файно!
Були вчора в кав'ярні-книгарні Бабуїн на концерті «Гудаків» з Закарпаття. Слухали файних запальних закарпатських пісень і куштували їхніх твердих сирів.
Ті, хто був - вони й так знають, що то за дійство було файне.
А хто не був - тре було бути!
Перше, що полізло в голову при тому, як почув їх першу пісню - Горан Брегович. А друге - цигани! :)
Але насправді їх музика є цікавим плетивом стилів, притаманних угорській музиці та Західноукраїнській традиції. Та це й не дивно, бо Угорщина там мало не поруч. Це музика, в якій сусідяться єврейська тягучість та мелодичність, а циганські запальні ритми й мелодики вплітаються в угорсько-австрійський колорит.
Не забувайте, що всі фотки - клікабельні, але то є трафік! :)
А слова тамтих пісень в дечому і досі є мені загадкою незрозуміло-недочутою. Бо мова закарпатська не є тою українською мовою, що є чути в Києві - тамтой діалект добре насотав з Угорщини та Австрії. Але все одно мені дуже сподобалося.
Не дивлячися навіть на віддалену частину залу, котра не припиняла бубоніти між собою навіть тоді, коли молода дівчина з гурту тягнула сольно-акапельну пісню трохи сумного настрою з доволі цікавими словами.
Ну яким це ж треба бути рагульом, аби перемовлятися та бубоніти в той момент, коли замовкають всі інструменти і один-однісінький голос намагається заповнити весь простір і відтворити всю мелодійність тої пісні?!
Але все таки сам концерт автентичної музики, автентичного співу та автентичних твердих сирів, що були запрезентовані самими сироробами з Нижнього Селища, був несподіваним і шаленим подарунком для душі, що насиділася в офісі і наслухалася гудіння кулерів.
На початку, на кожнім столічку було виставлено таці з тоненько врізаними шматочками Селиської салямі та Селиського сиру двох сортів для дегустації гостями. Поруч з ними було покладено кілька цетликів з коротким, але яскравим описом сироваріння в Селиську та Закарпатті. Також було покладено невеличкий папірчик, на котрому було вказано - "Цетлик для цимборів". :) Хто знає, що то таке - відпишіться в коменти, бо цікаво взнати. Хто не знає - читати коменти! :)
Ех, все таки люди закарпаття, котрі значно менше були "при совєтах" - це інші люди. Це ж треба який розум мати, щоби якийсь вуйко з полонини, побачивши реакцію широкого загалу на Русланині "Дикі танці" зрозумів, що автентика є й буде в великому попиті там, де цієї автентики нема - в Києві та інших великих містах. І зібрав тамтешніх музик, які на весіллях місцевих грали та й утворив гурт "Гудаки". А потім була, серед всього іншого, влаштована презентація гурту в Бабуїні, одночасно з презентацією сирів! І це без усяких там Артемів Троїцьких та інших піарщиків! Слава Вуйкам!
Між іншим, серед відвідувачів були помічені люди з ДахаБрахи! :)
Ті, хто був - вони й так знають, що то за дійство було файне.
А хто не був - тре було бути!
Перше, що полізло в голову при тому, як почув їх першу пісню - Горан Брегович. А друге - цигани! :)
Але насправді їх музика є цікавим плетивом стилів, притаманних угорській музиці та Західноукраїнській традиції. Та це й не дивно, бо Угорщина там мало не поруч. Це музика, в якій сусідяться єврейська тягучість та мелодичність, а циганські запальні ритми й мелодики вплітаються в угорсько-австрійський колорит.
Не забувайте, що всі фотки - клікабельні, але то є трафік! :)
А слова тамтих пісень в дечому і досі є мені загадкою незрозуміло-недочутою. Бо мова закарпатська не є тою українською мовою, що є чути в Києві - тамтой діалект добре насотав з Угорщини та Австрії. Але все одно мені дуже сподобалося.
Не дивлячися навіть на віддалену частину залу, котра не припиняла бубоніти між собою навіть тоді, коли молода дівчина з гурту тягнула сольно-акапельну пісню трохи сумного настрою з доволі цікавими словами.
Ну яким це ж треба бути рагульом, аби перемовлятися та бубоніти в той момент, коли замовкають всі інструменти і один-однісінький голос намагається заповнити весь простір і відтворити всю мелодійність тої пісні?!
Але все таки сам концерт автентичної музики, автентичного співу та автентичних твердих сирів, що були запрезентовані самими сироробами з Нижнього Селища, був несподіваним і шаленим подарунком для душі, що насиділася в офісі і наслухалася гудіння кулерів.
На початку, на кожнім столічку було виставлено таці з тоненько врізаними шматочками Селиської салямі та Селиського сиру двох сортів для дегустації гостями. Поруч з ними було покладено кілька цетликів з коротким, але яскравим описом сироваріння в Селиську та Закарпатті. Також було покладено невеличкий папірчик, на котрому було вказано - "Цетлик для цимборів". :) Хто знає, що то таке - відпишіться в коменти, бо цікаво взнати. Хто не знає - читати коменти! :)
Ех, все таки люди закарпаття, котрі значно менше були "при совєтах" - це інші люди. Це ж треба який розум мати, щоби якийсь вуйко з полонини, побачивши реакцію широкого загалу на Русланині "Дикі танці" зрозумів, що автентика є й буде в великому попиті там, де цієї автентики нема - в Києві та інших великих містах. І зібрав тамтешніх музик, які на весіллях місцевих грали та й утворив гурт "Гудаки". А потім була, серед всього іншого, влаштована презентація гурту в Бабуїні, одночасно з презентацією сирів! І це без усяких там Артемів Троїцьких та інших піарщиків! Слава Вуйкам!
Між іншим, серед відвідувачів були помічені люди з ДахаБрахи! :)
