voglio fare amore con te
серед ночі прокинулась я у всьому червоному.
піднялась із ліжка і побачила чарівний сад.
у ньому ховався чоловік.
дуже мені знайомий. я вирішила підійти ближче до нього, але чим ближче я намагалася підійти, тим спритніше він віддалявся від мене. я почала звати його по імені якого ніколи не знала і не чула раніше. Це ім'я нагадувало мені келих червоного вина та морську їжу.
Враз, сад зник, я залишилась без плаття, повністю гола серед великого знайомого міста. всі істерично сміялися з мого, дикого цьому місту, голого тіла. я міцно міцно притискала руки до очей, уявляючи як зникає це місто, і раптово відчула дотик теплої тканини. Біля мене стояв чоловік, якого я намагалася знайти у садку. Він був той самий, якого я хотіла бачити. І це була найкраща мить для нашого знайомства. Він достав бутель вина, запросив мене сісти за стіл. На столі були креветки та лобстери. я накинулася на цю їжу. я розривала хітин цих варених тваринок з дикою спрагою та голодом. чоловік спокійно спостерігав за мною. я сказала йому що кохаю його, і додала - що ці слова повна брехня. він сказав що знав це. йому не потрібна моя любов. йому потрібна мій кістяний мозок. він спритно підняв мене на руки, і кинув на підлогу. сів на мої сідниці та почав виривати мій хребет. закінчивши, він не глянувши у мою сторону пішов геть. я поповзла за ним. мовчки. як домашня тваринка. такий він і є - мій ідеал, мій справжній чоловік. чоловік якого я кохаю. не встигла я це промовити, він повернувся, і я побачила що переді мною стоїть щур. товстий щур із міського смітника. я благала його взяти мене із собою. просила надати мені тепло та житло. він погодився. від так я стала брудною ганчіркою у домі щурів. я почала дуже спритно збирати бруд. все швидше і швидше. все більше і більше бруду геть. з часом, я обернулася подивитися, що я з того вийшло. я побачила чисте прозоре море. я пішла геть, до моря. поринула у його хвилі. але у морі у мене з'я влась нестримна спрага. я стала пити море. але воно закінчилось швидше, ніж я встигла вгамувати спрагу. я подивилась нагору. я поринула у небо. я намагалася випити все небо, але його було забагато, воно було усюди. враз, я розлетілася на дрібні частинки. на малесенькі частинки себе. з часом вони навчилися жити окремо без мене. на одній із них я і народилась!
піднялась із ліжка і побачила чарівний сад.
у ньому ховався чоловік.
дуже мені знайомий. я вирішила підійти ближче до нього, але чим ближче я намагалася підійти, тим спритніше він віддалявся від мене. я почала звати його по імені якого ніколи не знала і не чула раніше. Це ім'я нагадувало мені келих червоного вина та морську їжу.
Враз, сад зник, я залишилась без плаття, повністю гола серед великого знайомого міста. всі істерично сміялися з мого, дикого цьому місту, голого тіла. я міцно міцно притискала руки до очей, уявляючи як зникає це місто, і раптово відчула дотик теплої тканини. Біля мене стояв чоловік, якого я намагалася знайти у садку. Він був той самий, якого я хотіла бачити. І це була найкраща мить для нашого знайомства. Він достав бутель вина, запросив мене сісти за стіл. На столі були креветки та лобстери. я накинулася на цю їжу. я розривала хітин цих варених тваринок з дикою спрагою та голодом. чоловік спокійно спостерігав за мною. я сказала йому що кохаю його, і додала - що ці слова повна брехня. він сказав що знав це. йому не потрібна моя любов. йому потрібна мій кістяний мозок. він спритно підняв мене на руки, і кинув на підлогу. сів на мої сідниці та почав виривати мій хребет. закінчивши, він не глянувши у мою сторону пішов геть. я поповзла за ним. мовчки. як домашня тваринка. такий він і є - мій ідеал, мій справжній чоловік. чоловік якого я кохаю. не встигла я це промовити, він повернувся, і я побачила що переді мною стоїть щур. товстий щур із міського смітника. я благала його взяти мене із собою. просила надати мені тепло та житло. він погодився. від так я стала брудною ганчіркою у домі щурів. я почала дуже спритно збирати бруд. все швидше і швидше. все більше і більше бруду геть. з часом, я обернулася подивитися, що я з того вийшло. я побачила чисте прозоре море. я пішла геть, до моря. поринула у його хвилі. але у морі у мене з'я влась нестримна спрага. я стала пити море. але воно закінчилось швидше, ніж я встигла вгамувати спрагу. я подивилась нагору. я поринула у небо. я намагалася випити все небо, але його було забагато, воно було усюди. враз, я розлетілася на дрібні частинки. на малесенькі частинки себе. з часом вони навчилися жити окремо без мене. на одній із них я і народилась!