№629
Ненавиджу натяки, хоча сама інколи цим страждаю, але багато проблем від того, що люди не вміють говорити чесно і відкрито, бояться,...а ти потім думай: то був натяк чи то твоя хвора фантазія так розігралася))...Я ліпше зроблю вигляд, що нічого не зрозуміла, ніж можливо оконфужуся, хаха.
***
З кожним роком я дорослішаю, тобто старію і мені все важче говорити якісь свої думки з приводу, краще мовчати, бо тоді ніхто не знає що ти за людина, тому я якось починаю говорити дуже туманно, заплутано, хитромудро, це начебто й мене стосується, а може й ні, та це ж я просто пожартувала, ти що, ахахаха. Мдаа, а потім ще дивуюся, чому люди мене неправильно розуміють і все перекручують.
А тим часом відвертих людей і так вже майже не залишилось, все тільки якісь штампи з журналів, газет, книг, все, що подумав за тебе хтось інший, "я мічтаю встрєтіть чілавєка, каторий знаєт чєво хочєт ат жизні", госпаді, ну що це за фігня, прям так і бачу: космполітен, стаття "Как правильно выбрать спутника жизни", "Главные качества, которыми должен обладать мужчина". Багато людей говорять, а я не запам’ятовую нічого з того, що вони мені кажуть, та як тільки якась людина скаже щось відверто і від серця, а хай це буде навіть якась фігня чи взагалі безглузда думка, але вона щира - врізається в пам’ять одразу, часто згадую потім. Одразу видно, коли людина говорить щось від себе, а коли це просто імідж, який вона собі придумала. Ми боїмося сказати щось від себе, боїмося бути незрозумілими, відштовхнутими, скоро все замінять афоризми, бо вони прийняті усіма, а навіть якщо й не прийняті, то завжди можна сказати: "а шо такоє, це відома, автарітєтна людина сказала, це з вами якісь проблеми, що ви цього не розумієте".
Коротше, я завжди в шоці від щирості. Вона лякає, але водночас і магнетизує.
***
З кожним роком я дорослішаю, тобто старію і мені все важче говорити якісь свої думки з приводу, краще мовчати, бо тоді ніхто не знає що ти за людина, тому я якось починаю говорити дуже туманно, заплутано, хитромудро, це начебто й мене стосується, а може й ні, та це ж я просто пожартувала, ти що, ахахаха. Мдаа, а потім ще дивуюся, чому люди мене неправильно розуміють і все перекручують.
А тим часом відвертих людей і так вже майже не залишилось, все тільки якісь штампи з журналів, газет, книг, все, що подумав за тебе хтось інший, "я мічтаю встрєтіть чілавєка, каторий знаєт чєво хочєт ат жизні", госпаді, ну що це за фігня, прям так і бачу: космполітен, стаття "Как правильно выбрать спутника жизни", "Главные качества, которыми должен обладать мужчина". Багато людей говорять, а я не запам’ятовую нічого з того, що вони мені кажуть, та як тільки якась людина скаже щось відверто і від серця, а хай це буде навіть якась фігня чи взагалі безглузда думка, але вона щира - врізається в пам’ять одразу, часто згадую потім. Одразу видно, коли людина говорить щось від себе, а коли це просто імідж, який вона собі придумала. Ми боїмося сказати щось від себе, боїмося бути незрозумілими, відштовхнутими, скоро все замінять афоризми, бо вони прийняті усіма, а навіть якщо й не прийняті, то завжди можна сказати: "а шо такоє, це відома, автарітєтна людина сказала, це з вами якісь проблеми, що ви цього не розумієте".
Коротше, я завжди в шоці від щирості. Вона лякає, але водночас і магнетизує.