В гостях в "шамана сопілки". Ч1
Радує, що на нашій землі є такі унікальні люди, як Михайло Тимофіїв. Я часто зустрічав його ім'я в музичній літературі на фольклорну тематику. І от одного дня я дізнався, що він працює викладачем в музучилищі в Коломиї - ВСЬОГО ГОДИНУ ЇЗДИ.
Знайшов його телефон. Мобільного в пана Михайла немає, але пощастило застати його вдома з першого разу. Довго розмовляли і, побачивши мій інтерес до його колекції музичних інструментів і гуцульської музики загалом, Тимофіїв запропонував приїхати до нього в Коломию. І тут в мене загорілись очі :)) Я їду до "шамана сопілки", як часто називають Михайла Тимофіїва.
Коломия в перший день зими - суцільна романтика. Правда холод був собачий, поки не почав падати сніг. Перший сніг в перший день зими - я такого за свого життя не пам'ятаю.
Будучи в Коломиї, не хотілось прогавити нагоду відвідати музей Гуцульщини і Покуття ім. Йосафата Кобринського. Ось і він:
Музей дуже цікавий, але через брак часу я подивився лише на колекцію гууцульських музичних інструментів. Дуда ХІХ століття. Вже без басаової трубки і рогу, але ігрова трубка збереглась добре.
Здивували розміри флояри. Я такої довгої ще не бачив. На світлині видно, що вона навіть довша за цибали.
Ну і ще кілька цікавих експонатів: бубен, скрипка, ліра, джоломіга і двійниця:
Далі курс був до музучилища, до Шамана...
Знайшов його телефон. Мобільного в пана Михайла немає, але пощастило застати його вдома з першого разу. Довго розмовляли і, побачивши мій інтерес до його колекції музичних інструментів і гуцульської музики загалом, Тимофіїв запропонував приїхати до нього в Коломию. І тут в мене загорілись очі :)) Я їду до "шамана сопілки", як часто називають Михайла Тимофіїва.
Коломия в перший день зими - суцільна романтика. Правда холод був собачий, поки не почав падати сніг. Перший сніг в перший день зими - я такого за свого життя не пам'ятаю.
Будучи в Коломиї, не хотілось прогавити нагоду відвідати музей Гуцульщини і Покуття ім. Йосафата Кобринського. Ось і він:
Музей дуже цікавий, але через брак часу я подивився лише на колекцію гууцульських музичних інструментів. Дуда ХІХ століття. Вже без басаової трубки і рогу, але ігрова трубка збереглась добре.
Здивували розміри флояри. Я такої довгої ще не бачив. На світлині видно, що вона навіть довша за цибали.
Ну і ще кілька цікавих експонатів: бубен, скрипка, ліра, джоломіга і двійниця:
Далі курс був до музучилища, до Шамана...