Dec 15, 2011 15:24
Ше знайшов дешо про дуду в таваріща Гійома де Боплана. Його розповідь про традицію першої шлюбної ночі в Україні XVII століття:
Коли настає час укладати молоду на шлюбне ложе,
родички молодого відводять її до спальні і там роздягають догола. Докладно
розглядають її з усіх боків, навіть заглядають у вуха, волосся, на пальці ніг
та в інші частини тіла, аби пересвідчитись, чи ніде нема крові, голки або
захованого клаптика бавовни, насиченого червоним сиропом. Якби знайшлося щось
подібне, зчиниться на весіллі сум’яття і метушня. А коли нічого не знаходять,
надягають на молоду біленьку й новеньку бавовняну сорочку, а потім, завівши її
у постіль, потайки вводять молодого. Коли молоді опиняться разом, жінки
затягають заслону біля постелі. Більшість гостей приходить у кімнату, чоловіки
танцюють з келихами в руках під звуки дуди, а жінки підскакують, плескаючи в
долоні, аж поки не звершиться шлюбний союз. А коли серед цього радісного танку
молода якимсь чином висловить задоволення, усі присутні враз стрибають з
радощів, плещуть у долоні, зчиняють веселий галас. Увесь цей час родичі
молодого не відходять від ліжка, прислухаються, що там відбувається; чекають,
коли можна буде відслонити запону. Одягають на молоду чисту сорочку, а коли на
попередній знаходять докази її цнотливості, радісними вигуками сповнюють цілу
домівку, і вся родина радіє разом з ними *.
Чесно кажучи, жорстока якась традиція по відношенню до наречених. Але то мабуть часи були такі ))
історія,
дуда,
весілля