Мирей Гильяно «Почему француженки не толстеют»
Про цю книжку я мала написати вже давно, бо десь із місяць як її прочитала і вона справила на мене велике враження. Це не просто собі посібник про те, що треба їсти і що не треба. Це досить цілісний зріз харчового життя жінки, не тільки їжа, але й психологія її вживання, ритуали, з нею пов’язані, спорт, те, як ми змінюємося протягом життя і що у випадку цих змін варто робити з їжею. Словом, книга не однобока, не зациклена на певних продуктах і не радикальна, а дуже жива і багатогранна.
Починається все з того, що юна Мірей їде навчатися до Штатів, і коли повертається звідти, єдине, що їй каже при зустрічі батько, що вона стала схожою на мішок картоплі. Жорстоко і на Мірей це подіяло як холодний душ. Вона почала шукати способів схуднути і в цьому їй допоміг сімейний лікар, якого у книжці вона називає Доктор Чудо. Власне, у книжці є емоції і думки, які були у Мірей під час процесу скидання зайвих кіло, окремі розділи присвячені конкретним продуктам - хлібу, шоколаду, напоям, приправам і як з ними давати собі раду, і найголовніше - є способи закріпити отриманий результат на все життя, як це вийшло у авторки.
Головне правило, своєрідна червона нитка, яка проходить через весь текст: їсти можна все, що захочеш. Варто лише контролювати порції і не забувати закон всесвіту, який діє і у харчуванні: десь прибуває, значить десь має відбути. Дозволяєш собі сьогодні морозиво - обмеж завтра хліб. Все. І я, як то кажуть, люто плюсую, бо це діє. А про порції тепер теж завжди думаю, беру невелику тарілку для пасти і вибираю найменший шматок торта. Краще з’їсти менше, але отримати від крихітної порції більше задоволення. Секрет, як це зробити, у книжці, не буду розкривати всі карти)
Крім задоволення, яке треба отримувати від кожного прийому їжі, варто ще пам’ятати, що їжа на ходу, стоячи, і з газетою в руках не дуже сприяє цьому процесу. Крім того, коли ми робимо дві справи водночас, часто нам важко зрозуміти, що приходить момент насичення їжею, коли вже досить. Прислуховуючись до свого організму і не відволікаючись на інші справи, можна вчасно відчути цей момент і зупинитися.
Загалом я можу ще дуже багато писати про цю книжку, в мене з неї 64 цитати на кіндлі виділено, а це купа тексту. Але раджу прочитати - і не обов’язково тим, хто худне, а й тим, хто хоче змінити своє харчування в бік більш збалансованого і здорового. Багато речей розкладає по поличках, чимало корисного можна взяти, не враховуючи рецептів) За мною от після прочитання тепер постійно ходить думка про маленькі порції і усвідомлений процес прийому їжі, і нам з цією думкою добре разом)) А ще я колись таки введу у свою систему харчування систему французьку, з закускою, основною стравою і десертом, якось воно так круто і зрівноважено виглядає, я помалу стаю фанатом)
Починається все з того, що юна Мірей їде навчатися до Штатів, і коли повертається звідти, єдине, що їй каже при зустрічі батько, що вона стала схожою на мішок картоплі. Жорстоко і на Мірей це подіяло як холодний душ. Вона почала шукати способів схуднути і в цьому їй допоміг сімейний лікар, якого у книжці вона називає Доктор Чудо. Власне, у книжці є емоції і думки, які були у Мірей під час процесу скидання зайвих кіло, окремі розділи присвячені конкретним продуктам - хлібу, шоколаду, напоям, приправам і як з ними давати собі раду, і найголовніше - є способи закріпити отриманий результат на все життя, як це вийшло у авторки.
Головне правило, своєрідна червона нитка, яка проходить через весь текст: їсти можна все, що захочеш. Варто лише контролювати порції і не забувати закон всесвіту, який діє і у харчуванні: десь прибуває, значить десь має відбути. Дозволяєш собі сьогодні морозиво - обмеж завтра хліб. Все. І я, як то кажуть, люто плюсую, бо це діє. А про порції тепер теж завжди думаю, беру невелику тарілку для пасти і вибираю найменший шматок торта. Краще з’їсти менше, але отримати від крихітної порції більше задоволення. Секрет, як це зробити, у книжці, не буду розкривати всі карти)
Крім задоволення, яке треба отримувати від кожного прийому їжі, варто ще пам’ятати, що їжа на ходу, стоячи, і з газетою в руках не дуже сприяє цьому процесу. Крім того, коли ми робимо дві справи водночас, часто нам важко зрозуміти, що приходить момент насичення їжею, коли вже досить. Прислуховуючись до свого організму і не відволікаючись на інші справи, можна вчасно відчути цей момент і зупинитися.
Загалом я можу ще дуже багато писати про цю книжку, в мене з неї 64 цитати на кіндлі виділено, а це купа тексту. Але раджу прочитати - і не обов’язково тим, хто худне, а й тим, хто хоче змінити своє харчування в бік більш збалансованого і здорового. Багато речей розкладає по поличках, чимало корисного можна взяти, не враховуючи рецептів) За мною от після прочитання тепер постійно ходить думка про маленькі порції і усвідомлений процес прийому їжі, і нам з цією думкою добре разом)) А ще я колись таки введу у свою систему харчування систему французьку, з закускою, основною стравою і десертом, якось воно так круто і зрівноважено виглядає, я помалу стаю фанатом)