Малюваки
цього року у моєму списку планів є пункт про акварель. я давно хочу підкорити цю норовливу для мене техніку, але завжди зупиняла одна штука - я знаю, що ніколи не малюватиму так красиво, як уявляю. тобто якісь мінімальні здібності на рівні змальовування і копіювання, зафарбовування у мене є. але повноцінно малювати я ніколи не зможу, хоч кажуть, всі навчаються. ну або не зможу малювати так як інші, ті, чиї малюнки я розглядаю і дивуюся. і це завжди стояло стіною між мною і аквареллю (та й загалом цей перфекціонізм - гидка штука).
але якось ввечері я подумала "втф? доколє?" і взяла в руки пензля. час був не найкращий - сутінки, при світлі лампи темні фарби всі видаються однаковими, а без лампи я ледве бачу. але сіла, намазюкала крокуси. і хоч вийшли вони геть іншими від тих квітів, які стояли у мене на вікні, я втішилася. вперше за довгий час я кайфувала від того, що нарешті прийшло воно, це відчуття, коли ти бачиш межу своїх можливостей і не страждаєш від того, що є ця межа, що краще ти наразі не зможеш. а навпаки, тішишся своєму результату. я справді отримала задоволення від процесу. і зрозуміла, що вічне бажання стрибнути вище себе і своїх об'єктивних вмінь призводить найчастіше до виразки шлунку чи нервового зриву - стрибаєш ти у кар'єрі чи у творчості, треба вміти ладнати з собою і не мучитися постійно від того, що не відповідаєш своїм же уявленням. картинка не ідеальна, але моя.
і малюватиму далі, бо акварель - це не настільки складно, якщо знайти правильний підхід. єдине - так і не побачила ще задовільних онлайн-уроків, скрізь малюють щось конкретне, а я хочу загалом про те, як з тою аквареллю подружитися, розмазувати фарбу і заливати папір, малювати тіні і світло і всяке таке.
але якось ввечері я подумала "втф? доколє?" і взяла в руки пензля. час був не найкращий - сутінки, при світлі лампи темні фарби всі видаються однаковими, а без лампи я ледве бачу. але сіла, намазюкала крокуси. і хоч вийшли вони геть іншими від тих квітів, які стояли у мене на вікні, я втішилася. вперше за довгий час я кайфувала від того, що нарешті прийшло воно, це відчуття, коли ти бачиш межу своїх можливостей і не страждаєш від того, що є ця межа, що краще ти наразі не зможеш. а навпаки, тішишся своєму результату. я справді отримала задоволення від процесу. і зрозуміла, що вічне бажання стрибнути вище себе і своїх об'єктивних вмінь призводить найчастіше до виразки шлунку чи нервового зриву - стрибаєш ти у кар'єрі чи у творчості, треба вміти ладнати з собою і не мучитися постійно від того, що не відповідаєш своїм же уявленням. картинка не ідеальна, але моя.
і малюватиму далі, бо акварель - це не настільки складно, якщо знайти правильний підхід. єдине - так і не побачила ще задовільних онлайн-уроків, скрізь малюють щось конкретне, а я хочу загалом про те, як з тою аквареллю подружитися, розмазувати фарбу і заливати папір, малювати тіні і світло і всяке таке.