***

[rainy_lily]

зрозуміла, шо мене найбільше лякає в людях - байдужість і себенаправленість. зараз маю змогу спостерігати за кількома такими у своєму середовищі і з кожним днем робиться все противніше. я не кажу, шо я там якийсь супер-пупер альтруїст чи страшно небайдужа особа - як коли. і що коли всіма твоїми діями керує виключно твоя особиста вигода - то є

Comments

[yuta_zanko]

погоджуюсь. така байдужість поступово і впевнено і довела країну до того, що сьогодні.

[rainy_lily]

я довго думала цю думку, вона була геть неполітичною, а он воно як тепер вийшло(

[rainy_lily]

от-от

[tash_z]

я завжди боялась байдужості. легше переношу, якщо люди поруч зі мною проявляють не дуже люб"язні почуття до мене, або навіть відверто нелюб"язні... але не байдужість. це почуття більш гнітюче!
з цього випливає і моя нелюбов до самозакоханих. у яких є їхній світ. і вони не сприймають когось ще поруч. люди, яким важливий, в першу чергу, їх комфорт.....
...але люди стають таки егоцентричними. і це сумно!

[rainy_lily]

добре, коли людина трохи егоїст - декому з нас так бракує любові до себе. погано, коли людина егоцентрист - і такої любові аж забагато.

[ir_realna]

подумала у відповідь: а що би я хотіла, щоб керувало моїми вчинками замість особистої вигоди? я би хотіла, щоб моїми вчинками керувала душа. а вона спів-чутлива... коли ти спів-відчуваєш разом з іншою людиною, з людством чи планетою, із озером, в котре скидують сміття чи з повітрям, яке давиться від викидів - ти не можеш бути байдужим...
так, є моменти, коли душа ховається у найдальшу шпаринку й носа показувати не хоче, і тоді не байдуже - непомітно...

[rainy_lily]

але іноді це так...боляче, коли тобою керує співчуття і ти нічого не можеш зробити - ну бувають такі випадки.