фальсифікації пост
якось так збіглися в часі кіно і книжка про фальсифікаторів картин. то вирішила зробити окремий пост.
Діна Рубіна "Біла голубка Кордови"
не пам'ятаю, як книжка потрапила в читалку - найімовірніше, я шукала тексти, пов'язані з творами мистецтва, ну і от. кажуть, Рубіна попса і все таке - але мені, чесно кажучи, фіолетово, якщо письменник так віртуозно володіє словом. читала відгуки - для когось мова роману надто "кучерява", а я відверто кайфувала. це вам, звісно, не Фаулз зі стилізацією вікторіанського роману і мовою стилізованою під нього ж, але густота різноманітних несподіваних порівнянь, епітетів, метафор дуже тішить.
головний герой - Захар Кордовін, художник від Бога, але віддає перевагу фальсифікуванню картин. такий собі благородний злочинець - він не заради грошей це робить, а щоб мистецтво йшло в маси. ну і є в нього ще одна мета - і це майже детективна історія, яка захоплює і таки тримає протягом книжки. насправді дуже ідеалізований тип, з лоском, та й читаючи історію, купу разів хочеться сказати "У житті так не буває!", але це ж книжка - можна й пожити чиїмось ідеалізованим життям.
що чи не найбільше сподобалось - Вінниця і час, коли дія відбувалась там. кілька разів бувала у цьому місті - воно справді має на собі дуже чіткий єврейський відбиток (а герої Рубіної звісношо євреї), здалось мені затишним і приємним. тому було цікаво читати - навіть трохи впізнавати місця, тим більше усе дуже-дуже колоритно описано)
кінець, правда, розчарував, очікувала більшого. але загалом мені сподобалось, "Синдром Петрушки" мушу прочитати - Львів же!
"Гамбіт" (2012)
ну дуже американське кіно, починаючи з героїв - невдахи-мистецтвознавця, грізного шефа і блондинки і закінчуючи сюжетом. Камерон Діаз - однозначно не та актриса, на яку мені приємно дивитися на екрані, як хтось колись влучно сказав, нагадує Зіппі)) дивилась заради Ферта. і його роль мені геть не сподобалась - хоч амплуа для нього плюс-мінус нове, але не сприймаю я його в ролі ідіота і невдахи - містер Дарсі онлі))
сюжет теж доволі дешевий - Гаррі Дін (Ферт), бажаючи насолити своєму шефові (Рікман), пробує впихнути тому підробку картини Клода Моне, видаючи за справжню. "хазяйка" картини - Діаз, мусить йому підіграти, але все йде не по плану, ну геть не по плану)
багато жартів і сцен у стилі "тупий голлівуд", багато банальностей. не підкачав тільки кінець. і, до речі, не забули злизати шматки сюжету з цього фільму. короче, розчарована трохи, краще дивитимусь британські фільми з британськими акторами))
Діна Рубіна "Біла голубка Кордови"
не пам'ятаю, як книжка потрапила в читалку - найімовірніше, я шукала тексти, пов'язані з творами мистецтва, ну і от. кажуть, Рубіна попса і все таке - але мені, чесно кажучи, фіолетово, якщо письменник так віртуозно володіє словом. читала відгуки - для когось мова роману надто "кучерява", а я відверто кайфувала. це вам, звісно, не Фаулз зі стилізацією вікторіанського роману і мовою стилізованою під нього ж, але густота різноманітних несподіваних порівнянь, епітетів, метафор дуже тішить.
головний герой - Захар Кордовін, художник від Бога, але віддає перевагу фальсифікуванню картин. такий собі благородний злочинець - він не заради грошей це робить, а щоб мистецтво йшло в маси. ну і є в нього ще одна мета - і це майже детективна історія, яка захоплює і таки тримає протягом книжки. насправді дуже ідеалізований тип, з лоском, та й читаючи історію, купу разів хочеться сказати "У житті так не буває!", але це ж книжка - можна й пожити чиїмось ідеалізованим життям.
що чи не найбільше сподобалось - Вінниця і час, коли дія відбувалась там. кілька разів бувала у цьому місті - воно справді має на собі дуже чіткий єврейський відбиток (а герої Рубіної звісношо євреї), здалось мені затишним і приємним. тому було цікаво читати - навіть трохи впізнавати місця, тим більше усе дуже-дуже колоритно описано)
кінець, правда, розчарував, очікувала більшого. але загалом мені сподобалось, "Синдром Петрушки" мушу прочитати - Львів же!
"Гамбіт" (2012)
ну дуже американське кіно, починаючи з героїв - невдахи-мистецтвознавця, грізного шефа і блондинки і закінчуючи сюжетом. Камерон Діаз - однозначно не та актриса, на яку мені приємно дивитися на екрані, як хтось колись влучно сказав, нагадує Зіппі)) дивилась заради Ферта. і його роль мені геть не сподобалась - хоч амплуа для нього плюс-мінус нове, але не сприймаю я його в ролі ідіота і невдахи - містер Дарсі онлі))
сюжет теж доволі дешевий - Гаррі Дін (Ферт), бажаючи насолити своєму шефові (Рікман), пробує впихнути тому підробку картини Клода Моне, видаючи за справжню. "хазяйка" картини - Діаз, мусить йому підіграти, але все йде не по плану, ну геть не по плану)
багато жартів і сцен у стилі "тупий голлівуд", багато банальностей. не підкачав тільки кінець. і, до речі, не забули злизати шматки сюжету з цього фільму. короче, розчарована трохи, краще дивитимусь британські фільми з британськими акторами))