Еквілібріум (2002)
подивилась нарешті "Еквілібріум". рекламували нам його як антиутопію.
знайшла там шматки:
Рея Бредбері, "451 за Фаренгейтом" - спалення книг.
Станіслава Лема "Повернення з зірок" - бетризацією людей так само хотіли позбавити емоцій. правда, в Лема тільки агресії, у фільмі - всіх емоцій.
Джорджа Орвела - культ вождя плюс на початку фільму я думала, що малий таки здасть свого батька, як це було в Орвела, і мене здивувало, що все навпаки.
кажуть ще, що є аналогії з Гакслі і Замятіним - ну, якраз усіх найвідоміших вмістили в один фільм.
правда, не обійшлось без голлівудщини, сцен зі стріляниною явно більше, ніж треба, плюс надто вже той Престон ідеальний боєць. ну і протягом усього фільму мене не покидало відчуття "Матриці" - костюмчик в головного героя геть як у Нео)
загалом непогано, хоча кінець трохи спаскудили чимось на кшталт хепі-енду)
ну і, звісно, хто вождь, з самого початку було ясно)