(no subject)
Коли на якийсь час виповзаю з інтернету - відразу почуваюся ліпше. Інтернет робить мене тупою жуйною коровою, яка сидить на липі й хаває яблука.
А в дитинстві, років у шість із чимось, у мене був один страшний комплекс. Я хотіла бути всіма людьми одночасно. Володіти всіма професіями на світі: бути кухарем і будувати космічні кораблі, замітати вулиці, інженером бути, слюсарем і палеонтологом, плавати на підводному човні й випікати маленькі смішні булочки. І сама моя неспроможність усе це охопити завдавала мені невимовних тортур, я буквально страждала щохвилини, а найдужче мучилася в своєму дитячому ліжку перед сном. Мабуть, тому зі мною не дуже хотіли гратися нормальні діти - вони відчували небезпеку, боялися, що я відберу в них їхню майбутню професію. Так мені зараз здається, хоч це й суцільне божевілля. Але згодом цей страх перед тим, що я не стануся в житті, затьмарив інший - страх перед самотністю. Хоча нанизувати друзів, як намистини на нитку, я так і не навчилася.
А в дитинстві, років у шість із чимось, у мене був один страшний комплекс. Я хотіла бути всіма людьми одночасно. Володіти всіма професіями на світі: бути кухарем і будувати космічні кораблі, замітати вулиці, інженером бути, слюсарем і палеонтологом, плавати на підводному човні й випікати маленькі смішні булочки. І сама моя неспроможність усе це охопити завдавала мені невимовних тортур, я буквально страждала щохвилини, а найдужче мучилася в своєму дитячому ліжку перед сном. Мабуть, тому зі мною не дуже хотіли гратися нормальні діти - вони відчували небезпеку, боялися, що я відберу в них їхню майбутню професію. Так мені зараз здається, хоч це й суцільне божевілля. Але згодом цей страх перед тим, що я не стануся в житті, затьмарив інший - страх перед самотністю. Хоча нанизувати друзів, як намистини на нитку, я так і не навчилася.