(no subject)

Jul 13, 2010 15:22

Колекція одягу, яку я прикупила на початку літа (аж три кохточки й куртка типу "Привіт від марсіан") має дивне маркування. Lunatic, Crazy Orange, Psycho Purple Point...
Чую натяк сфер. Стала по двічі перепитувати одне й те саме, перебиваю людей. Тьотя Валя, сусідка (60 років), спілкується так само і на свій захист висуває аргумент, що це від самотності (живе сама, діти в Києві). А я думаю, що це від перебування на своїй хвилі, від самозациклених процесів у мозку. Не слід забувати, що хвиль в океані - море...
Дуже напружений час. Вечорами розважаюся тим, що слухаю цвіркунів (у мене під вікном є один власний, вимикається пультом ДК, коли засинаю) і дивлюся, як напирає на огорожу перед п"ятиповерхівкою дикий виноград. Теж наче хвилями напливає.
А вчора на зло сауні, на яку перетворилася природа, сіла почитати "Різдвяну пісню" Дікенса. Розкішна культова річ, не дивно, що письменники тулять алюзії на неї у кожну книжку. Я колись ридала над Дікенсом - оплакувала маленьку дружину Девіда Коперфільда, а не обсяг роману (як у студентські роки). А "Пісня" смішна, дуже. Ну повчальна, але ж без цього ніяк.

книги, про мене

Previous post Next post
Up