Травневий похід
Отже, по порядку. Вирішуючи усе в останній момент, потрапила на травневі в карпатський похід. Крім моїх колег і нєвєдомих мені персон був ще й гаспадін Узік, якому я передаю плавлений привіт і дякую за те, що пустив мене у свій намет))
Після роботи,забігла додому - душ- їжа-пакування речей. Все швидко і істерично. Далі прибігла на вокзал, зустрілася з іншими і сіли на потяг до Франика. Хто буде у Франківську, одразу кажу, паб «Десятка» - мегакрутий заклад, де за 50 грн вам буде перше, друге, третє, десерт і попити. Все смачно і порції не для тих, хто переймається розмірами талії) Потім, бусіком доїхали до Пасічного, звідки стартанули. Спочатку було не так вже й важко і заважала лише спека. Подивилися на Бухтівецький водоспад і рушили. Під вечір коли ми пішли вгору шукати воду і місце для стоянки, я зрозуміла, шо означає бути слабеньким охвісним планктончиком, який до того ж палить) Та, мало що, так добре заспокоює, як чайок біля багаття, на висоті з видом на гори і зорі, ммм)). Дізналася про нову гамірну гру, схожу на Марсіаніто, але без алкотреша. На наступний день, ми піднялися ще вище, де я зловила дзен, розглядуючи ту всю красу. І спустилися до Манявського водоспаду. Місце афігєзне - можна сидіти на самому краю скелі і льопати руцями у водоспаді який зривається біля тебе на 30 метрів вниз. Знайшли чудову стоянку і залишились матраснічать ще на день. За ці дні я встигала стати героїнею байок про мавок, що бігають вночі по лісу, Узік зламав палець, до мене прийшло знання про те, що навіть зимова куртка не рятує від нічного холоду так, як коньяк.
Далі ми пішли до Манявського Скита і досить довго з блуканнями шукали де розбитися. Як якісь буржуї залишились в цивільній місцині з альтанками и навісами, що нас врятувало від дощиків. На мене, виявляється, досі діють страшні історії про чорних спелеологів і іншу фігню, яку моторошним голосом розповідають ночами))
Втикну декілько фоток, які зробив наш похідний фотозудожнік - Пашка))
******
Ну і трохи про вихідні, які видалися зашибєзними. В п’ятницю зі знайомим душевно погуляли Києвом до початку четвертої ранку. Їли торт руками і тринділи ніочьом)
А в суботу, полізла з чуваками і моєю подругою на екскурсію по закинутим будиночкам. Була у підвалі напівзруйнованої фабрики і в одному колись житловому будинку, де ще залишилась купа речей колишніх мешканців, є кімната, де якісь сатансіти-нєдоучки влаштовували свої обряди. На жаль, тільки один з нас потрапив у зачинену колишню школу, де судячи з розповідей, є на що подивитися. Іншим охоронець став на заваді. Моя печаль - це мій улюблений будинок, куди також не змогли пролізти, через охоронницю. Так хочеться зайти, доки його не знесли. Буду сподіватись:/