Є лише два місця в Києві, які можливо, не мають якоїсь особливої архітектурної та історичної цінності, а навіть якщо так, їх точно не включають у путівники для туристів, однак для мене, без них це місто просто не існує.
Двір - колодязь в середині досить високого, але старого будинку. Коли була там востаннє у деяких вікнах ще горіло світло, хоча багато шибок вже співали розбитим склом, балкони були напівзруйнованими а із стін почали рости дерева. Взимку там було дуже затишно ховатися від вітру, ліхтар світився якимсь специфічно зелено-фіолетовим кольором і повільно падали сніжинки. Весною я іноді заходила подивитися, як вгорі, в прямокутному клаптику неба літали ластівки…Не знаю навіщо пишу всі ці шмарклі , мабуть сама намагаюсь зрозуміти, що такого незвичайного я надибала в цьому місці. Ніяких тобі красівєньких рюшечок на стінах або на даху, не маю жодного уявлення про його історію…але там, ніби опиняєшся в іншому вимірі, наче будинок відгороджує тебе від всього іншого, а у глибині вирує своя незрозуміла, якась потойбічна реальність. Мені кожен раз хотілося добре запам’ятати це відчуття, настрій, атмосферу, яку дарували мені ці стіни...
Сьогодні я випадково дізналася, що будинок планують знести. Це так, немов втрачаєш близького друга.
Фотографії юзера
ked_pled, за що величезне дякую)