Боягузи...
Скільки сміливості треба мати, щоб бути повітряною кулькою?
Скільки треба мати сил, щоб покинути все і відлетіти в невідомому напрямку?
Її наповнили гелієм і зав’язали пупок. В бік лоскотно вдарило сонце, і вона розплющила свої оченята, поглянула навколо. Все нове, але водночас присутнє відчуття спокою. Все нове, але таке, яким було завжди і яким має бути.
Перший вдих, за яким не послідувало видиху. Видих означав би смерть.
Перший дотик чиєїсь руки. Незнайомий, але якийсь рідний хлопчик схопив її і радісно застрибав. Це його перша літаюча кулька! Інші, що були до неї, можна було тисячу раз надувати, але вище татового зросту вони ніколи не долітали.
З почуттям відповідальності хлопчик дбайливо прив’язав кульку стрічкою до своєї руки. «Аби не сталася біда,» - запевняли батьки. Обережно відпущена своїм хазяїном, здивована іграшка застигла у повітрі. Так захопливо вона відкрила у собі нову можливість, ступила свій перший крок.
Хлопчик вибіг на вулицю, і кулька затріпотіла на своєму повідку. Вона відчувала свободу, силу і неймовірно сильне бажання жити. Все більше і більше стрічки вислизувало з руки, все більшу швидкість набирав її хазяїн-двигун.
Довго вони ще бавились на землі та в повітрі, кружляючи у танку і весело сміючись, поки якийсь підліток, повертаючись зі школи, не вирішив поганяти голубів. Птахи злякалися погроз і голосного тупотіння, тому не зволікаючи ринулись до сонця. Очі мимоволі провели голубів у путь. Помах крил, такий глибокий і сміливий, перебив відчуття спокою. Політ птахів завжди викликає захват і бажання хоч раз побувати у небі. Цей випадок не став винятком. Кулька, підштовхнута вітром, здригнулася у повітрі. Куди летять голуби? Що там за хмарами?
Хлопчик не встиг схопити кінець стрічки, яка відв’язалася від його руки під раптовим натиском повітряної кульки. Здавалось, іграшка зовсім не хотіла з ним лишитися на довше, проте насправді таке рішення не далось їй легко. Вона так хотіла ні про що не задумуючись бігати з хлопчиком по подвір’ю, бути у добрих дбайливих руках, але так можна ніколи не дізнатися, що там, у небі. Тому кулька зробила вирішальний ривок і поринула до своєї мрії, без думок ні про минуле, ні про наслідки, залишивши по собі лиш яскраву цятку на фоні хмар…
«Тату, а чому люди не літають?..»