О смислє жизні
Почала читати Хокінга просто з цікавості, і пішло-поїхало: вікіпедія, фільми, пояснення теорій... В кінці-кінців все зводиться до того, що рано чи пізно Землі гаплик.
Чи це буде Сонце, чи астероїд невіданого розміру, чи колапс Всесвіту - нам треба тікати, пробувати нові теорії, вчитись користуватись законами природи і змінювати їх. Сучасна фізика навіть припускає існування паралельних світів, по яких ми могли б пересуватись задля забезпечення свого виживання. Питається: а навіщо нам виживати? В чому сенс існування людства? Думаю, ми не одні тут. Уявіть, наприклад, що поряд живуть такі самі розумні істоти, але які розвиваються не в технічному, а духовному напрямку. Є ж тибетські йоги, які через духовне просвітлення можуть робити всякі незрозумілі нам штуки. І от наш симбіоз міг би проштовхнути нас до розуміння найвищої мети існування.
Біда в тому, що наша раса не така вже й розумна. Спитайте в будь-кого, в чому сенс його життя. Вагома частина опитуваних буде розказувати про ціль продовження людства через народження дітей, про надання їм належного рівня життя, задоволення власних потреб і т.д. і т.п. Але бездумне існування не буде таким довгим. Нехай не завтра, і навіть не в цьому тисячолітті, але людству прийде кінець, якщо воно не буде шукати можливостей уникнути свого знищення. Здавалося б, це проблеми не нашого покоління, але всі наукові теорії базуються на досягненні попередників, тому чим раніше почнем, тим більшого досягнемо. А ми нічого не робимо, бо на те треба гроші, які можна витратити на себе любімого.
Якщо першим кроком на досягненні цілі є забезпечення постійного існування людства, то якою є роль окремо взятої людини? От я не фізик-експериментатор, не астроном-любитель і навіть не приклад ідеального студента. Але в моїх силах забезпечення належного передавання знань прийдешнім поколінням, підтримання культури і порядку, який є середовищем для розвитку наших "умів".
Чи це буде Сонце, чи астероїд невіданого розміру, чи колапс Всесвіту - нам треба тікати, пробувати нові теорії, вчитись користуватись законами природи і змінювати їх. Сучасна фізика навіть припускає існування паралельних світів, по яких ми могли б пересуватись задля забезпечення свого виживання. Питається: а навіщо нам виживати? В чому сенс існування людства? Думаю, ми не одні тут. Уявіть, наприклад, що поряд живуть такі самі розумні істоти, але які розвиваються не в технічному, а духовному напрямку. Є ж тибетські йоги, які через духовне просвітлення можуть робити всякі незрозумілі нам штуки. І от наш симбіоз міг би проштовхнути нас до розуміння найвищої мети існування.
Біда в тому, що наша раса не така вже й розумна. Спитайте в будь-кого, в чому сенс його життя. Вагома частина опитуваних буде розказувати про ціль продовження людства через народження дітей, про надання їм належного рівня життя, задоволення власних потреб і т.д. і т.п. Але бездумне існування не буде таким довгим. Нехай не завтра, і навіть не в цьому тисячолітті, але людству прийде кінець, якщо воно не буде шукати можливостей уникнути свого знищення. Здавалося б, це проблеми не нашого покоління, але всі наукові теорії базуються на досягненні попередників, тому чим раніше почнем, тим більшого досягнемо. А ми нічого не робимо, бо на те треба гроші, які можна витратити на себе любімого.
Якщо першим кроком на досягненні цілі є забезпечення постійного існування людства, то якою є роль окремо взятої людини? От я не фізик-експериментатор, не астроном-любитель і навіть не приклад ідеального студента. Але в моїх силах забезпечення належного передавання знань прийдешнім поколінням, підтримання культури і порядку, який є середовищем для розвитку наших "умів".