З нетерпінням чекали справжнього літа, з його гарячим повітрям, голими плечима і нічогонеробінням. А червень з липнем навіть літом не назвеш - обидва місяці екзамени, згодом практика в університеті, а сонечко усміхалось лише день через другий.
І от довгоочікуваний серпень. В Луцьку все ті ж хмари, а ми спасались від спеки в морських хвилях і з вершини Ай-Петрі спостерігали, чи не тут з піни вийшла Афродіта. Були й фестивалі, ватри з піснями, ночівлі в палатках, поїздки Україною та її свята, та і не в тому був смак літа.
А сьогодні до мене дійшло: моє літо - теплі полоски сонця в кімнаті, стукіт голубів по карнизі вікна, звуки губної гармошки сусіда, цікава книжка на голих колінах. І неодмінно це все одразу, бо окремо вони не матимуть ні запаху, ні смаку (це як дивитись на піцу через товсте скло дверей духовки). Виходить, що літо не замовиш на "е-квиток".