Новий Рік в теплих краях (Частина 1 з 3)
З такою зимою гріх залишатися святкувати вдома. А в цих краях погода - як у нас в квітні, багато що цвіте, на плодових деревах висять зрілі цитруси, можна знайти перезрілі гранати, інжир, фініки, ще якісь фрукти, про які я не знаю, типу плодів опунції :). Пальми різних видів ростуть де попало і добре прикрашають пейзажі, як і агави (гігантське колюче алое). Сонце тепле, море теж нічого так, одним словом - збс. В плані природи місце дуже позитивне.
І все це між численних руїн цивілізацій, які по черзі тут панували. Власне, на руїни я і їхав дивитися :). Історія у острова багата на зміни: він дофіга раз переходив з рук в руки, і всі власники, які були тут хоч якийсь час, залишили щось на пам’ять про себе. Починаючи з давніх греків за 1000 років до н.е. і закінчуючи британцями в кінці XIX - першій половині XX ст. Коли останні подарували нарешті в 1960 році Кіпру незалежність, між місцевими греками і турками почався срач, в результаті чого маємо невизнану республіку під контролем Туреччини. Зате нам туди не треба віз :)
Місто Фамагуста, головна площа. Готична мечеть :). Храм побудований в XIV ст. за часів правління французів - Лузиньянів, які купили острів у англійського короля Річарда, котрий захопив його під час третього хрестового походу, пограбував і продав, бо були потрібні гроші на продовження походу. Через 400 років прийшли турки-османи і порозвалювали все, пов’язане з християнством. Цей храм перед переобладнанням під мечеть теж спочатку обстріляли з гармат. Ламати - не будувати. Втім, землетруси теж його покоцали.
Це ми розмістилися ночувати на бастіоні міських укріплень, побудованих в часи Лузиньянів.
Храм з попереднього посту (і на першій фотці теж він)
І ще один, пишуть що побудований візантійцями.
Куди не глянь - скрізь стирчать якісь руїни.
Один з в’їздів в старе місто.
Інший в’їзд. Всього їх три, і жоден не роздовбали для фур і автокранів. Хоча цей все-таки був трохи розширений, але не в наші часи.
Місто не дуже чепурне, але пальми рятують ситуацію і прикрашають будь-який смітник :)
Туристично-базарна вулиця
Вовк і старезне дерево на місці руїн палацу венеціанських дожів, які володіли островом після Лузиньянів і перед османами.
Вароша - місцева Прип’ять. Район з фешенебельними готелями, який захопили турки, але ООН вирішило, що турки не заслужили на такий ласий шматочок, і не пускає туди нікого. Тут видно лише чотири покинуті будинки, але насправді їх там до чорта.
Ще головна площа міста. На передньому плані - ми, а задньому монтується сцена для новорічного концерту.
Ми ж новий рік святкували в кущах біля давньогрецького міста Саламіс (чи Саламін, хз).
Сидимо в амфітеатрі. Аутентичними є лише нижні плити, з мармуру. Решту уже добудували реконструктори, і з дешевого вапняка.
Місцева головна вулиця. Місто взагалі було досить великим, але розкопане дуже частково.
Форум
В одному з храмів дуже добре збереглася мозаїка на підлозі.
АГАВИ! Завдяки цим дринам у нас було дофіга дров. Шкода тільки, що горять вони дуже швидко.
Фінікова пальма
Некрополь неподалік від Саламіса
Живописний мис з ДОТами, біля якого ми теж ночували.
Візантійський храм в місті Іскеле
Храм першої половини XXст. Мені подобається цей функціональний стиль :)
Вся наша компанія в горах
Далі буде.