Велопохід
Сцикотно було вперше їхати з велосипедом в такі далекі краї, насправді я планував в перший велопохід піти де-небудь в районі електричкової доступності. Але Лока сказала, що там круто і ніїбьот :).
Основною метою було подивитися напівпокинуті села на межі Полтавської та Кіровоградської областей. Я знайшов звіт про аналогічну покатушку і вирішив, що маршрут ок: http://kremenchug-sity.narod.ru/Pokatushki_2/HTML/1_Skelevay.htm. Глянувши в вікімапію та панораміо, я включив до маршруту ще й шматок каналу Дніпро-Інгулець з тунелями.
с. Талова Балка
Їхали ми 180 поїздом в Кременчук, зі сраними сидячими вагонами, де для багажу є лише полиці зверху, і здається, вужчі ніж в собаках. Але я про це знав, і тому приїхавши заздалегідь, ми запхали велосипеди за спинками першої пари сидінь. По дорозі назад, до речі, це місце вже було частково зайнято сумками, тому довелося перти один велосипед і баул в кінець вагону, де є аналогічний закапелок.
Похід почався з Крюківського мосту. Досі я бачив його лише здалеку і сумнівався, що скоро на ньому побуваю.
Плавні теж ок. Коли-небудь і туди попливемо
Крюків ми залишили на зворотну дорогу, а поїхали відразу за маршрутом
Маршрут відразу зіпсувався: він пролягав крізь дачі в бік Старої Білецьківки, де ми відразу заблукали, а якась тітка сказала, що наскрізь ми не проїдемо, і треба об’їжджати. Об’їжджати по дорогах з сухим піском було незручно й довго, врешті ми вискочили на розжарену дорогу до Світловодська і попиляли нею до Новоселівки, де поїли морозива і поїхали в найближчий ліс, щоб перечекати спеку: +32 в тіні не дуже сприяють приємному катанню, а на трасі повітря було куди гарячішим.
Після сієсти ми поїхали грунтовками в бік Павлівки, знову ледь не заблукали, але я вчасно зрозумів, що ми проскочили поворот, який насправді було ледь видно.
Піднімаємося на залізничний насип
Павлівка - прикольне село з бруківкою на головній вулиці і хатами, обкладеними плиткою (хоча може то така ліпнина, не придивлявся). Втім, як потім ми побачили, так модно майже в усіх селах ції місцевості
Прикольний вид з місцевого магазину. Тут нам місцевий дядько довго розповідав, як добиратися до водойм у Великій Скельовій. Я так і не зрозумів до кінця його пояснень, бо деталей було багато і треба було записувати :). Врешті-решт, ми поїхали треком, змальованим з карти тих кременчуцьких краєзнавців. Для цього треба було піднятися на гору, проїхатися полем, а потім спуститися. Підйом був дуже класним і мальовничим, а ось потім продовження дороги загубилося. Як виявилося, намальована на генштабі дорога давно заросла, але є альтернативна, покрита 5-10см сухого піску. Зате в кінці був класний спуск в Велику Скелеву, хоча і каменистий.
В селі ми відразу знайшли водойми, про які говорив дядько, потім знайшли колодязь, де набрали води в усю тару, і поїхали шукати місце для нічлігу. Місць таких було багато, рибалок і місцевих практично не було, навколо були лише жаби і лелеки.
Увечері була гроза з офігенними блискавками, а вночі ще одна, що зіпсувало нам подальший маршрут. Підйом з Малої Скелевої (знали б - поїхали б в об’їзд) ми не їхали а тупо йшли, тому що дорога намотувалася на колеса і їхати було неможливо. Коли ми з матюками подолали ці 3км, вирішили більше сьогодні грунтовками не їздити, бо нікуди не встигнемо.
Водосховище на каналі Дніпро-Інгулець
Одна з основних цілей нашої подорожі і мій мегабаул :)
Сходіть за лінком, що на щиті - на сайті багато цікавого.
"Вхідний портал тунелю №2"
Довжина тунелю - трохи більше кілометра
Дорога вздовж каналу. На фотці видно шляхопровід залізничної гілки Павлиш - Чигиринська АЕС, яка не була добудована, але всі насипи, шляхопроводи і мости є, і навіть телеграфні стовпи місцями лишилися.
Спуск з гори, під якою прокладений тунель
Вихідний портал
Далі нам треба було в Малу Скельову, повністю покинуте село, але оскільки грунтових доріг для нас більше не існувало, довелося його викреслити. Тому ми поїхали в Талову Балку через Миронівку. Але там нам зустрічна бабуся сказала, що ближня дорога теж грунтова і її скоріш за все теж розвезло, тому довелося робити гак і їхати через Озера.
Ленін в Миронівці
Талова Балка
Дуже мальовниче село, на яке у нас вже не залишалося часу, тому ми обмежилися оглядом старої церкви ззовні (всередину не заходили, бо її вже встигла захопити УПЦ МП, там сиділи бабки і збирали гроші на реконструкцію) і обідом в ліску поруч.
По-хорошому тут варто було б залишитись на березі ставка до наступного дня, але Укрзалізниця покращила нічний поїзд з Кременчука в Київ, а єдиний поїзд, що лишився, відправляється о 6:43 ранку, тому третій вихідний у нас пропадав.
По дорозі назад у нас була найфеєричніша гірка за всю поїздку :)
Дивом ми встигли в Павлиш, на дизель до Кременчука, який зненацька виявився мотрисою Pesa 620M
Трек: http://www.gpsies.com/map.do?fileId=sialuypfpzmacsxs
Основною метою було подивитися напівпокинуті села на межі Полтавської та Кіровоградської областей. Я знайшов звіт про аналогічну покатушку і вирішив, що маршрут ок: http://kremenchug-sity.narod.ru/Pokatushki_2/HTML/1_Skelevay.htm. Глянувши в вікімапію та панораміо, я включив до маршруту ще й шматок каналу Дніпро-Інгулець з тунелями.
с. Талова Балка
Їхали ми 180 поїздом в Кременчук, зі сраними сидячими вагонами, де для багажу є лише полиці зверху, і здається, вужчі ніж в собаках. Але я про це знав, і тому приїхавши заздалегідь, ми запхали велосипеди за спинками першої пари сидінь. По дорозі назад, до речі, це місце вже було частково зайнято сумками, тому довелося перти один велосипед і баул в кінець вагону, де є аналогічний закапелок.
Похід почався з Крюківського мосту. Досі я бачив його лише здалеку і сумнівався, що скоро на ньому побуваю.
Плавні теж ок. Коли-небудь і туди попливемо
Крюків ми залишили на зворотну дорогу, а поїхали відразу за маршрутом
Маршрут відразу зіпсувався: він пролягав крізь дачі в бік Старої Білецьківки, де ми відразу заблукали, а якась тітка сказала, що наскрізь ми не проїдемо, і треба об’їжджати. Об’їжджати по дорогах з сухим піском було незручно й довго, врешті ми вискочили на розжарену дорогу до Світловодська і попиляли нею до Новоселівки, де поїли морозива і поїхали в найближчий ліс, щоб перечекати спеку: +32 в тіні не дуже сприяють приємному катанню, а на трасі повітря було куди гарячішим.
Після сієсти ми поїхали грунтовками в бік Павлівки, знову ледь не заблукали, але я вчасно зрозумів, що ми проскочили поворот, який насправді було ледь видно.
Піднімаємося на залізничний насип
Павлівка - прикольне село з бруківкою на головній вулиці і хатами, обкладеними плиткою (хоча може то така ліпнина, не придивлявся). Втім, як потім ми побачили, так модно майже в усіх селах ції місцевості
Прикольний вид з місцевого магазину. Тут нам місцевий дядько довго розповідав, як добиратися до водойм у Великій Скельовій. Я так і не зрозумів до кінця його пояснень, бо деталей було багато і треба було записувати :). Врешті-решт, ми поїхали треком, змальованим з карти тих кременчуцьких краєзнавців. Для цього треба було піднятися на гору, проїхатися полем, а потім спуститися. Підйом був дуже класним і мальовничим, а ось потім продовження дороги загубилося. Як виявилося, намальована на генштабі дорога давно заросла, але є альтернативна, покрита 5-10см сухого піску. Зате в кінці був класний спуск в Велику Скелеву, хоча і каменистий.
В селі ми відразу знайшли водойми, про які говорив дядько, потім знайшли колодязь, де набрали води в усю тару, і поїхали шукати місце для нічлігу. Місць таких було багато, рибалок і місцевих практично не було, навколо були лише жаби і лелеки.
Увечері була гроза з офігенними блискавками, а вночі ще одна, що зіпсувало нам подальший маршрут. Підйом з Малої Скелевої (знали б - поїхали б в об’їзд) ми не їхали а тупо йшли, тому що дорога намотувалася на колеса і їхати було неможливо. Коли ми з матюками подолали ці 3км, вирішили більше сьогодні грунтовками не їздити, бо нікуди не встигнемо.
Водосховище на каналі Дніпро-Інгулець
Одна з основних цілей нашої подорожі і мій мегабаул :)
Сходіть за лінком, що на щиті - на сайті багато цікавого.
"Вхідний портал тунелю №2"
Довжина тунелю - трохи більше кілометра
Дорога вздовж каналу. На фотці видно шляхопровід залізничної гілки Павлиш - Чигиринська АЕС, яка не була добудована, але всі насипи, шляхопроводи і мости є, і навіть телеграфні стовпи місцями лишилися.
Спуск з гори, під якою прокладений тунель
Вихідний портал
Далі нам треба було в Малу Скельову, повністю покинуте село, але оскільки грунтових доріг для нас більше не існувало, довелося його викреслити. Тому ми поїхали в Талову Балку через Миронівку. Але там нам зустрічна бабуся сказала, що ближня дорога теж грунтова і її скоріш за все теж розвезло, тому довелося робити гак і їхати через Озера.
Ленін в Миронівці
Талова Балка
Дуже мальовниче село, на яке у нас вже не залишалося часу, тому ми обмежилися оглядом старої церкви ззовні (всередину не заходили, бо її вже встигла захопити УПЦ МП, там сиділи бабки і збирали гроші на реконструкцію) і обідом в ліску поруч.
По-хорошому тут варто було б залишитись на березі ставка до наступного дня, але Укрзалізниця покращила нічний поїзд з Кременчука в Київ, а єдиний поїзд, що лишився, відправляється о 6:43 ранку, тому третій вихідний у нас пропадав.
По дорозі назад у нас була найфеєричніша гірка за всю поїздку :)
Дивом ми встигли в Павлиш, на дизель до Кременчука, який зненацька виявився мотрисою Pesa 620M
Трек: http://www.gpsies.com/map.do?fileId=sialuypfpzmacsxs