Патлата потвора потрапила в Європу :)
Минулого року моє дівча три місяці тусило в Лондоні з науковою метою, і висловило божевільну ідею поїхати якось разом в Лондон і потусити. Досі я взагалі ніде, крім Москви, не був, тому на отримання візи не сподівався, а сподівався купити нову тушку і новий об’єктивчег. Але візу сцуко дали, тому довелося їхати :).
В цьому пості буде в основному про лондонський транспорт, бо він мене найбільше вразив (щось я стаю транспортним фанатом, ггг). Красивих фоток не чекайте.
Коротше, прилітаємо ми в Хітроу, а туди прокладене метро, чим ми відразу і скористалися :). В метро на цій лінії вагони маленькі, але я жодного разу не бачив їх наповненими так, як у нас. Правда, і в годину пік ніколи туди не потрапляв.
Поїзди в центрі їздять під землею, подалі від центру - на поверхні. Є ще частина на естакадах, з окремою назвою London Overground.
Оскільки метро спочатку працювало на паровозах, а глибина невелика, багато де тунелі розкриті зверху для вентиляції.
Ось одне з таких місць. Також видно типовий міст над метро чи звичайною залізницею, таких мостів - більшість в Лондоні та околицях:
Вентшахта над станцією:
Підземні станції на старих лініях переважно з бічним розташуванням платформ, і дуже часто в кривих. Інформатор ніколи не повідомляє, як у нас, з якого боку буде платформа, зате завжди повідомляє про те, що між вагоном і кривою платформою може бути досить значний проміжок.
Звичайна підземна станція виглядає так:
А ось станція Вестмінстер, брутально-індустріальний шедевр:
До метро приєднана мережа DLR, яка являє собою три лінії, що проходять переважно по естакадах, старих залізничних чи нових спеціально споруджених. Найцікавіше, що поїзди тут безпілотні, і можна сісти перед переднім вікном. Дуже офігенно так їхати по тунелю, хоча тунелів тут мало.
Наявних ліній Underground, Overground та DLR все ще мало, тому в даний час будується залізнична гілка під назвою Crossrail, яка протягнеться з Заходу на Схід, під центром пройде в тунелях діаметром 6м і матиме пересадки з кількома наявними станціями метро.
З метро на DLR можна пересідати, не оплачуючи зайвий раз проїзд. Головне в оплаті проїзду - з якої зони в яку ти потрапиш. В центрі найдорожча зона, там проїзд коштує 2 фунти в непікові години. Чим далі від центру, тим дешевше. Зате в автобусах ціна скрізь однакова і дешевша за метро, тому ми більше всього їздили не на метро, а перед переднім вікном на другому поверсі автобуса :). До того ж, автобуси ходять надійніше, ніж метро: в останньому постійно трапляються затримки з різних «технічних причин», або шматок лінії можуть закрити на ремонт. Хоча про такі речі повідомляють заздалегідь.
Ретро-автобус, такі ходять лише на двох маршрутах:
Некробус для туристів-готів:
Інформатор на автобусній зупинці не може підключитись до сервера:
Третім найпопулярнішим видом громадського транспорту є таксі, але воно найдорожче і ми його не юзали. А після таксі йдуть велосипеди напрокат. Прокатні станції повністю автоматизовані і розташовані в межах центру досить густо. На жаль, нам не довелося ними скористатися, тому що для цього треба юзати картку з чіпом, а в Україні вони ще не набули популярності (відстаємо на 40 років, ага). А так вартість оренди 1 фунт на день + залежно від того, скільки часу їздив. Причому до 30 хв - безкоштовно.
Взагалі велосипедистів в Лондоні дуже багато, на них їздять навіть в костюмах на роботу. Клімат, звісно, сприяє: температура вранці та ввечері навіть влітку рідко буває вищою за 20°. Багато де розмічено велодоріжки, а де була можливість, вони навіть відділені від проїжджої частини і пофарбовані іншим кольором. Також бувають «гібридні» пішохідно-велосипедні тротуари, де завжди вказано, хто має на цьому тротуарі перевагу.
Правил руху велосипедисти не дуже дотримуються. Я уявляю, як матюкаються водії.
Велосипедист в спінжаку та шоломі:
З місцями для велопарковки бувають проблеми:
Хоча на даній фотці не Лондон, а Кембридж. В Лондоні з цим полегше, тому кльової фотки звідти нема.
Шматок велостоянки біля вокзалу в Кембриджі:
Велопарковка для працівників парламенту:
Ну і трохи про сумне:
(Це не Лондон, а Рочестер, але один фіг)
Пішки ходити теж прикольно. Ми жили недалеко від вокзалу Вікторія, а це 20хв до Вестмінстерського палацу. Всі пішохідні світлофори обладнані кнопкою. Ще є нерегульовані переходи з зеброю і без зебри, позначені ліхтарями і знаками. Підземних переходів дуже мало.
Вулиці в центрі міста переважно вузькі, бо забудовано тут майже все було ще в 17ст. Але пробок теж мало: всі їздять на громадському транспорті. До того ж, на деякі з центральних вулиць в будні можна заїжджати лише автобусам, таксі і велосипедам.
Ось, наприклад, Оксфорд-стріт, якщо не помиляюся, майже в годину пік:
Завдяки широкому розповсюдженню автобусів і метро (і закону про чистоту повітря, звісно), повітря в Лондоні дуже чисте, я таким востаннє дихав на південному березі Криму :). До речі, автобуси - переважно з гібридним двигуном.
Ну і ще трохи просто цікавих штук:
Пам’ятник метробабці (частина тематичної скульптури на вокзалі Сент Панкрас). Хоча справжніх метробабок я не бачив.
Місце для музикантів в переході між станціями метро:
Місце для прив’язування коней, якщо не помиляюся:
«Світлофорна площа»:
Лондон любить світлофори. Є ціле світлофорне дерево, але нам не вдалось його знайти, та і взагалі боян.
Це не люк, а маркер прогулянкового маршруту. Люків гарних в Лондоні взагалі дуже мало.
Прикольна соціальна реклама на вокзалі Вікторія:
Одна з небагатьох вулиць, де залишили бруківку:
Галерея для перехожих вздовж будмайданчика. Не те, що у нас:
Спеціальна дірка, щоб спостерігати за будівництвом. Ех, нам би так:
«Буееее»
До кінця я так і не зрозумів призначення цих штук. Скоріш за все - для дозування натовпів. Але невже там натовпи на танках їздять?
Нутрощі телефонної будки з тематичною рекламою:
На стінах переходу між Грін-парком та Гайд-парком зображені різні сцени з історії Лондона та Великобританії:
Ролерська покатушка (і автоматизований велопрокат на передньому плані):
Багато вуличних електричних ящиків підживлюються від сонця. А на залізниці деякі ще й з вітряками.
Судячи з цього, в Лондоні старовинних гармат стільки, що влада не знає, куди їх дівати :)
Тунель під залізничною естакадою, відданий на поталу граферам:
Закрита станція підземки:
Старовинні матюгальники навіщось висять:
В Лондоні люди сидять скрізь: на східцях, парапетах, бордюрах, підвіконнях, газонах. Деяким пальцятим офісним центрам це не подобається, тому вони вигадують такі штуки:
Старовинний телефон для безкоштовного виклику поліції:
Наскільки я зрозумів, в старому Лондоні були проблеми з питною водою, тому деякі ручні насоси, які знаходяться на місці старовинних колодязів, зберегли як пам’ятники:
Схема, на якій зображено ваше місцезнаходження і найближчі вулиці. Подібні схеми на відвідуваних туристами вулицях висять на кожному перехресті:
До відкриття пересадки на Crossrail 6 років, а схема уже висить:
Лавка з підігрівом :)
Покинутий відрізок залізничної естакади (до Нью-Йорку, правда, далеко: тут майже всі естакади поюзані і ще будуються нові):
Наноплатформа:
Типовий вигляд підпірних стінок, де метро або залізниця заглиблені в грунт, але не перекриті зверху:
Ну і трохи про звичайну залізницю. Дизельні приміські поїзди ходять тихіше, ніж у нас електричні, салони в другому класі - дещо кращі, ніж у нас в собаках підвищеного комфорту другого класу. До речі, другий клас називається Standart class, і існують всього два класи - перший і стандартний. Швидкість - наскільки я зрозумів, в таких поїздах до 180. Є ще high-speed зі швидкістю за 200, ну і євростар, звісно. Про поїзди, де можна спати, не чув, але це має бути страшно дорого порівняно з авіаперельотами.
В цьому пості буде в основному про лондонський транспорт, бо він мене найбільше вразив (щось я стаю транспортним фанатом, ггг). Красивих фоток не чекайте.
Коротше, прилітаємо ми в Хітроу, а туди прокладене метро, чим ми відразу і скористалися :). В метро на цій лінії вагони маленькі, але я жодного разу не бачив їх наповненими так, як у нас. Правда, і в годину пік ніколи туди не потрапляв.
Поїзди в центрі їздять під землею, подалі від центру - на поверхні. Є ще частина на естакадах, з окремою назвою London Overground.
Оскільки метро спочатку працювало на паровозах, а глибина невелика, багато де тунелі розкриті зверху для вентиляції.
Ось одне з таких місць. Також видно типовий міст над метро чи звичайною залізницею, таких мостів - більшість в Лондоні та околицях:
Вентшахта над станцією:
Підземні станції на старих лініях переважно з бічним розташуванням платформ, і дуже часто в кривих. Інформатор ніколи не повідомляє, як у нас, з якого боку буде платформа, зате завжди повідомляє про те, що між вагоном і кривою платформою може бути досить значний проміжок.
Звичайна підземна станція виглядає так:
А ось станція Вестмінстер, брутально-індустріальний шедевр:
До метро приєднана мережа DLR, яка являє собою три лінії, що проходять переважно по естакадах, старих залізничних чи нових спеціально споруджених. Найцікавіше, що поїзди тут безпілотні, і можна сісти перед переднім вікном. Дуже офігенно так їхати по тунелю, хоча тунелів тут мало.
Наявних ліній Underground, Overground та DLR все ще мало, тому в даний час будується залізнична гілка під назвою Crossrail, яка протягнеться з Заходу на Схід, під центром пройде в тунелях діаметром 6м і матиме пересадки з кількома наявними станціями метро.
З метро на DLR можна пересідати, не оплачуючи зайвий раз проїзд. Головне в оплаті проїзду - з якої зони в яку ти потрапиш. В центрі найдорожча зона, там проїзд коштує 2 фунти в непікові години. Чим далі від центру, тим дешевше. Зате в автобусах ціна скрізь однакова і дешевша за метро, тому ми більше всього їздили не на метро, а перед переднім вікном на другому поверсі автобуса :). До того ж, автобуси ходять надійніше, ніж метро: в останньому постійно трапляються затримки з різних «технічних причин», або шматок лінії можуть закрити на ремонт. Хоча про такі речі повідомляють заздалегідь.
Ретро-автобус, такі ходять лише на двох маршрутах:
Некробус для туристів-готів:
Інформатор на автобусній зупинці не може підключитись до сервера:
Третім найпопулярнішим видом громадського транспорту є таксі, але воно найдорожче і ми його не юзали. А після таксі йдуть велосипеди напрокат. Прокатні станції повністю автоматизовані і розташовані в межах центру досить густо. На жаль, нам не довелося ними скористатися, тому що для цього треба юзати картку з чіпом, а в Україні вони ще не набули популярності (відстаємо на 40 років, ага). А так вартість оренди 1 фунт на день + залежно від того, скільки часу їздив. Причому до 30 хв - безкоштовно.
Взагалі велосипедистів в Лондоні дуже багато, на них їздять навіть в костюмах на роботу. Клімат, звісно, сприяє: температура вранці та ввечері навіть влітку рідко буває вищою за 20°. Багато де розмічено велодоріжки, а де була можливість, вони навіть відділені від проїжджої частини і пофарбовані іншим кольором. Також бувають «гібридні» пішохідно-велосипедні тротуари, де завжди вказано, хто має на цьому тротуарі перевагу.
Правил руху велосипедисти не дуже дотримуються. Я уявляю, як матюкаються водії.
Велосипедист в спінжаку та шоломі:
З місцями для велопарковки бувають проблеми:
Хоча на даній фотці не Лондон, а Кембридж. В Лондоні з цим полегше, тому кльової фотки звідти нема.
Шматок велостоянки біля вокзалу в Кембриджі:
Велопарковка для працівників парламенту:
Ну і трохи про сумне:
(Це не Лондон, а Рочестер, але один фіг)
Пішки ходити теж прикольно. Ми жили недалеко від вокзалу Вікторія, а це 20хв до Вестмінстерського палацу. Всі пішохідні світлофори обладнані кнопкою. Ще є нерегульовані переходи з зеброю і без зебри, позначені ліхтарями і знаками. Підземних переходів дуже мало.
Вулиці в центрі міста переважно вузькі, бо забудовано тут майже все було ще в 17ст. Але пробок теж мало: всі їздять на громадському транспорті. До того ж, на деякі з центральних вулиць в будні можна заїжджати лише автобусам, таксі і велосипедам.
Ось, наприклад, Оксфорд-стріт, якщо не помиляюся, майже в годину пік:
Завдяки широкому розповсюдженню автобусів і метро (і закону про чистоту повітря, звісно), повітря в Лондоні дуже чисте, я таким востаннє дихав на південному березі Криму :). До речі, автобуси - переважно з гібридним двигуном.
Ну і ще трохи просто цікавих штук:
Пам’ятник метробабці (частина тематичної скульптури на вокзалі Сент Панкрас). Хоча справжніх метробабок я не бачив.
Місце для музикантів в переході між станціями метро:
Місце для прив’язування коней, якщо не помиляюся:
«Світлофорна площа»:
Лондон любить світлофори. Є ціле світлофорне дерево, але нам не вдалось його знайти, та і взагалі боян.
Це не люк, а маркер прогулянкового маршруту. Люків гарних в Лондоні взагалі дуже мало.
Прикольна соціальна реклама на вокзалі Вікторія:
Одна з небагатьох вулиць, де залишили бруківку:
Галерея для перехожих вздовж будмайданчика. Не те, що у нас:
Спеціальна дірка, щоб спостерігати за будівництвом. Ех, нам би так:
«Буееее»
До кінця я так і не зрозумів призначення цих штук. Скоріш за все - для дозування натовпів. Але невже там натовпи на танках їздять?
Нутрощі телефонної будки з тематичною рекламою:
На стінах переходу між Грін-парком та Гайд-парком зображені різні сцени з історії Лондона та Великобританії:
Ролерська покатушка (і автоматизований велопрокат на передньому плані):
Багато вуличних електричних ящиків підживлюються від сонця. А на залізниці деякі ще й з вітряками.
Судячи з цього, в Лондоні старовинних гармат стільки, що влада не знає, куди їх дівати :)
Тунель під залізничною естакадою, відданий на поталу граферам:
Закрита станція підземки:
Старовинні матюгальники навіщось висять:
В Лондоні люди сидять скрізь: на східцях, парапетах, бордюрах, підвіконнях, газонах. Деяким пальцятим офісним центрам це не подобається, тому вони вигадують такі штуки:
Старовинний телефон для безкоштовного виклику поліції:
Наскільки я зрозумів, в старому Лондоні були проблеми з питною водою, тому деякі ручні насоси, які знаходяться на місці старовинних колодязів, зберегли як пам’ятники:
Схема, на якій зображено ваше місцезнаходження і найближчі вулиці. Подібні схеми на відвідуваних туристами вулицях висять на кожному перехресті:
До відкриття пересадки на Crossrail 6 років, а схема уже висить:
Лавка з підігрівом :)
Покинутий відрізок залізничної естакади (до Нью-Йорку, правда, далеко: тут майже всі естакади поюзані і ще будуються нові):
Наноплатформа:
Типовий вигляд підпірних стінок, де метро або залізниця заглиблені в грунт, але не перекриті зверху:
Ну і трохи про звичайну залізницю. Дизельні приміські поїзди ходять тихіше, ніж у нас електричні, салони в другому класі - дещо кращі, ніж у нас в собаках підвищеного комфорту другого класу. До речі, другий клас називається Standart class, і існують всього два класи - перший і стандартний. Швидкість - наскільки я зрозумів, в таких поїздах до 180. Є ще high-speed зі швидкістю за 200, ну і євростар, звісно. Про поїзди, де можна спати, не чув, але це має бути страшно дорого порівняно з авіаперельотами.