visual dispositif / social dispositif - 2
( початок звіту)
Продовжую звіт про конференцію розповіддю про останні два дні. Вони, на відміну від попередніх, більше були присвячені знанню та політиці, ніж мистецтву, і проводились українською мовою.
Четвер розпочався презентацією фоторобіт Євгенії Бєлорусець, художниці, активістки, редакторки газети "Простори". Протягом кількох років вона вивчала життя в будинку на вул. Гоголя 32, познайомилась зі всіма його жителями. Фотографії, зроблені протягом цих років, і були представлені глядачам. За словами художниці, ці чорно-білі знімки мали показати проживання людей в умовах (декораціях) бідності. Будинок, про який іде мова, перебуває в аварійному стані, його мешканці довго і безнадійно чекають своєї черги на відселення. Деякі з них змогли виїхати своїми силами, інші ж великими зусиллями пристосовуються до проживання в ньому (так, в них над ліжками надбудовані дахи для захисту від штукатурки). Проте ці люди не можуть заявити про свої проблеми та вимагати їх вирішення, деякі з них перебувають в якихось уявних містичних звязках із владою (одна жінка пише листи Черновецькому та вичитує в його виступах відповіді собі). Попри тяжкі умови життя, люди не можуть організувати координованого протесту, вони соромляться своєї бідності. Навіть робота активістів із мешканцями цього будинку не призвела до тривких результатів.
В другій половині дня відбулася презентація некомерційного журналу лівої соціальної критики "Спільне". Задум цього журналу зародився у мережі liva_dumka, а також був підготовлений численними публікаціями на постійно оновлюваному сайті Commons/Спільне. Володимир Іщенко, один з редакторів журналу, представив перший номер цього видання, присвячений криміналізації соціальних проблем. Серед тем журналу: криміналізація бідності, переслідування соціальних протестних рухів, криміналізація іммігрантів, соціальна політика неоліберальної держави. В "Спільному" зібрані переклади таких значущих текстів, як "Тюрми для бідних" Лоїка Вакана та "Політика покарання" Еріка Оліна Райта, інтервю з цими дослідниками, а також оригінальні дослідження на українському (і не тільки) матеріалі молодих дослідників Анастасії Рябчук, Катерини Максименко, Кирила Ткаченка, Віталія Атанасова та ін. Журнал можна було придбати під час конференції, а також в подальшому на інших заходах ЦВК. Також його планується розповсюджувати через мережі книгарень "Є".
Презентація журналу переросла в обговорення загрози криміналізації протесту в Україні. Пятеро активістів - Олександр Володарський, Євгенія Бєлорусец, Нікіта Кадан, Андрій та Сергій Мовчани - представили задум проекту "Судовий експермент", що буде присвячений судам, які в даний момент проводяться з різних приводів над активістами. Над чотирма з них - Володарським, Бєлорусец та братами Мовчанами - ведеться слідство, їм висуваються звинувачення різної тяжкості. Говорилося про те, що для пенітенціарної системи громадянин взагалі - це потенційний терорист, а громадянин, що висловлює свій протест - це вже злочинець, для якого залишилося віднайти потрібну статтю, яка, як правило, швидко знаходиться (починаючи від вживання нецензурної лексики). "Судовий експеримент" - це виставка в процесі, вона буде поступово набирати своєї форми у просторі Центру візуальної культури.
Наступний, останній день конференції був також присвячений як теорії, так і праксису. Спочатку на групі з обговорення запропонованих текстів Фуко, Дельоза та Агамбена учасники дискусії та слухачі намагались уяснити теоретичні та практичні, політичні імплікації поняття "диспозитив". Ольга Брюховецька висловила припущення, що потрібно розрізняти поняття "диспозитив" та "апарат", хоча вони часто змішуються при перекладі, зокрема на англійську. Так, "диспозитив" визначається як структура відношень між гетерогенними елементами, які можуть бути як дискурсивними, так і недискурсивними (дискурси, інституції, наукові твердження, архітектурні рішення, законодавство, адміністративні рішення тощо), в той час, як апарат (appareil французькою) - це скоріше конкретна інституція (наприклад, у Альтюссера може бути репресивний апарат держави (армія, поліція, вязниці тощо) та ідеологічні апарати (школа, релігія, сімя тощо)). Також обговорювалась теоретичний потенціал цього поняття в порівнянні з поняттями "епістема", "культура", "влада", "знання". Ставилось питання про співвідношення фукіанського уявлення про спротив, боротьбу з усталеним диспозитивом, формування субєкта спротиву та марксистське уявлення про класове протистояння та субєктивацію пролетаріату як субєкта боротьби.
Конференція закінчилась "експериментом із самоорганізації", протягом якого обговорювалась нагальність координації та форм обєднання лівих рухів, навіть створення якоїсь форми партії, а також місця Центру візуальної культури в цьому рухові. Врешті-решт багато-хто погодився з тим, що в найближчій перспективі саме проект "Судовий експеримент" є тією формою, в якій може відбутись взаємодія інтелектуалів, художників та активістів в напрямку візуалізації та привернення уваги до криміналізації протестів. Будемо сподіватись, що ЦВК зможе справитись із роллю місця (чи не-місця) для такої взаємодії.
Продовжую звіт про конференцію розповіддю про останні два дні. Вони, на відміну від попередніх, більше були присвячені знанню та політиці, ніж мистецтву, і проводились українською мовою.
Четвер розпочався презентацією фоторобіт Євгенії Бєлорусець, художниці, активістки, редакторки газети "Простори". Протягом кількох років вона вивчала життя в будинку на вул. Гоголя 32, познайомилась зі всіма його жителями. Фотографії, зроблені протягом цих років, і були представлені глядачам. За словами художниці, ці чорно-білі знімки мали показати проживання людей в умовах (декораціях) бідності. Будинок, про який іде мова, перебуває в аварійному стані, його мешканці довго і безнадійно чекають своєї черги на відселення. Деякі з них змогли виїхати своїми силами, інші ж великими зусиллями пристосовуються до проживання в ньому (так, в них над ліжками надбудовані дахи для захисту від штукатурки). Проте ці люди не можуть заявити про свої проблеми та вимагати їх вирішення, деякі з них перебувають в якихось уявних містичних звязках із владою (одна жінка пише листи Черновецькому та вичитує в його виступах відповіді собі). Попри тяжкі умови життя, люди не можуть організувати координованого протесту, вони соромляться своєї бідності. Навіть робота активістів із мешканцями цього будинку не призвела до тривких результатів.
В другій половині дня відбулася презентація некомерційного журналу лівої соціальної критики "Спільне". Задум цього журналу зародився у мережі liva_dumka, а також був підготовлений численними публікаціями на постійно оновлюваному сайті Commons/Спільне. Володимир Іщенко, один з редакторів журналу, представив перший номер цього видання, присвячений криміналізації соціальних проблем. Серед тем журналу: криміналізація бідності, переслідування соціальних протестних рухів, криміналізація іммігрантів, соціальна політика неоліберальної держави. В "Спільному" зібрані переклади таких значущих текстів, як "Тюрми для бідних" Лоїка Вакана та "Політика покарання" Еріка Оліна Райта, інтервю з цими дослідниками, а також оригінальні дослідження на українському (і не тільки) матеріалі молодих дослідників Анастасії Рябчук, Катерини Максименко, Кирила Ткаченка, Віталія Атанасова та ін. Журнал можна було придбати під час конференції, а також в подальшому на інших заходах ЦВК. Також його планується розповсюджувати через мережі книгарень "Є".
Презентація журналу переросла в обговорення загрози криміналізації протесту в Україні. Пятеро активістів - Олександр Володарський, Євгенія Бєлорусец, Нікіта Кадан, Андрій та Сергій Мовчани - представили задум проекту "Судовий експермент", що буде присвячений судам, які в даний момент проводяться з різних приводів над активістами. Над чотирма з них - Володарським, Бєлорусец та братами Мовчанами - ведеться слідство, їм висуваються звинувачення різної тяжкості. Говорилося про те, що для пенітенціарної системи громадянин взагалі - це потенційний терорист, а громадянин, що висловлює свій протест - це вже злочинець, для якого залишилося віднайти потрібну статтю, яка, як правило, швидко знаходиться (починаючи від вживання нецензурної лексики). "Судовий експеримент" - це виставка в процесі, вона буде поступово набирати своєї форми у просторі Центру візуальної культури.
Наступний, останній день конференції був також присвячений як теорії, так і праксису. Спочатку на групі з обговорення запропонованих текстів Фуко, Дельоза та Агамбена учасники дискусії та слухачі намагались уяснити теоретичні та практичні, політичні імплікації поняття "диспозитив". Ольга Брюховецька висловила припущення, що потрібно розрізняти поняття "диспозитив" та "апарат", хоча вони часто змішуються при перекладі, зокрема на англійську. Так, "диспозитив" визначається як структура відношень між гетерогенними елементами, які можуть бути як дискурсивними, так і недискурсивними (дискурси, інституції, наукові твердження, архітектурні рішення, законодавство, адміністративні рішення тощо), в той час, як апарат (appareil французькою) - це скоріше конкретна інституція (наприклад, у Альтюссера може бути репресивний апарат держави (армія, поліція, вязниці тощо) та ідеологічні апарати (школа, релігія, сімя тощо)). Також обговорювалась теоретичний потенціал цього поняття в порівнянні з поняттями "епістема", "культура", "влада", "знання". Ставилось питання про співвідношення фукіанського уявлення про спротив, боротьбу з усталеним диспозитивом, формування субєкта спротиву та марксистське уявлення про класове протистояння та субєктивацію пролетаріату як субєкта боротьби.
Конференція закінчилась "експериментом із самоорганізації", протягом якого обговорювалась нагальність координації та форм обєднання лівих рухів, навіть створення якоїсь форми партії, а також місця Центру візуальної культури в цьому рухові. Врешті-решт багато-хто погодився з тим, що в найближчій перспективі саме проект "Судовий експеримент" є тією формою, в якій може відбутись взаємодія інтелектуалів, художників та активістів в напрямку візуалізації та привернення уваги до криміналізації протестів. Будемо сподіватись, що ЦВК зможе справитись із роллю місця (чи не-місця) для такої взаємодії.